ЛАГОДО́ВСЬКА Олена Федорівна (15. 07. 1899, Одеса — 13. 12. 1958, Київ) — археолог. Кандидат історичних наук (1943). Закін. Волин. ІНО (Житомир, 1925). Працювала у Волин. н.-д. музеї під керівництвом С. Гамченка (Житомир, 1920–25), проходила аспірант. під­готовку в Держ. археол. ін­ституті матеріал. культури та Ленінгр. університеті (нині С.-Пе­тер­бург, 1926–30). У 1930 захистила промоційну працю «Мегалітичні культури Прав­обереж­жя України». Від­тоді — завідувач від­ділу первіс. су­спільства та давнього рабо­власн. Сходу Одес. істор.-археол. музею; від 1939 — в Ін­ституті археології АН УРСР (Київ): від 1949 — завідувач від­ділу археології пер­віс. су­спільства. Ви­вчала памʼятки доби міді — бронзи, усатів. куль­туру, мегаліт. памʼятки, про­блеми від­носин степ. і лісо­степ. племен неоліту — енеоліту. Започаткувала дис­кусію про характер та етапи роз­витку скотарства у Пн. Причорноморʼї і появу номадизму. Серед багатьох дослідж. Л. археол. памʼя­ток різного часу особливе місце посідає багатошарове Михайлів. поселе­н­ня на Дні­прі.