Лагоріо Олександр Євгенович

Визначення і загальна характеристика

ЛАГО́РІО Олександр Євгенович (15(27). 08. 1852, м. Феодосія, нині АР Крим — 01. 08. 1922, Берлін) — мінералог, петро­граф, кри­стало­граф. Двоюрід. брат Л. Лагоріо. Член-кореспондент С.-Пе­тер­бур. АН (1896). Закін. Дерпт. університет (нині м. Тарту, Естонія), де й роз­почав свою наук. діяльність: 1875 отримав ступ. канд. мінералогії та був при­значений на посаду ст. асист., 1877 здобув ступ. ма­гістра. Після отрима­н­ня 1880 док­­тор. ступ. обійняв посаду адʼюнкт-професор (1885 обраний ординар. проф.) Варшав. університету, у ньому потім також працював: від 1881 — секр., 1894–1901 — деканом факультету фіз.-мат. наук. Був одним із засн. і першим дир. (1898–1906), а також деканом гірн. від­діл. Вар­­шав. політех. ін­ституту. 1904–17 — управляючий навч. від­ділу, чл. ради з навч. справ і голова вченого комітету Міністерства торгівлі та промисловості Рос. імперії. Л. одним з перших почав за­стосовувати мікро­скоп. метод ви­вче­н­ня маг­мат. гір. порід. Роз­глядав роз­плавлену магму як пере­сичений роз­чин силікатів, аналогіч. до сольових роз­чинів. Порядок кри­сталізації мінералів поясню­вав виділе­н­ням тих сполук, якими магма на даний момент пере­сичена. Довів, що причиною різномані­т­тя вивержених порід є кри­сталізац. диференціація магми. 1885 склав першу геол. карту гір. масиву Карадаг у сх. частині Гол. пасма Крим. гір, а 1897 провів там петрогр. опис вулканіч. порід. Він першим ви­значив, що вік карадаз. вулканізму датується верх­ньоюр. часом. На Карадазі його імʼям на­­­звана велика від­вісна стіна над ущелиною Ґяур-Бах. Автор низ­ки праць, зокрема «Mikrosko­pische Analyse ostbaltischer Ge­­birgsarten» (1876), «Die Andesite des Caucasus» (1878), «Verglei­chend petrographische Unter­su­chungen über die massigen Ges­teine der Krym» (1880), «Über die Natur der Glasbasis, sowie der Krystallisationsvorgänge im erup­tiven Magma» (1887), «О причинах разнообразия извержен­ных пород» (1897).

Літ.: Резников А. П. Лагорио и его роль в развитии петро­графии // Очерки по истории геол. знаний. Москва, 1955. Вып. 5.

В. П. Кирилюк

Завантажити статтю