Лагута Микола Дмитрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лагута Микола Дмитрович

ЛАГУ́ТА Микола Дмитрович (22. 11. 1895, Миколаїв – 25. 11. 1937) – краєзнавець, громадський діяч. Навч. у Харків. ун-ті (1915–16) та Новорос. ун-ті в Одесі (1916–17). Від 1918 учителював у Херсон. та Одес. пов., ви­­кладав укр. мову і літ-ру. Чл. ми­­кол. т-ва «Просвіта» (від 1919), УПСР (1917–20), був секр. ред. місц. партій. г. «Революційна бо­­ротьба». Від квітня 1920 викладав українознавство у Микол. ІНО, читав курси укр. мови і літ-ри, всесвіт. літ-ри, краєзнав­ства, збирав матеріали про рідний край. Співзасн. Наук. т-ва ім. М. Аркаса при ВУАН (1923), був його секр. і провадив н.-д. роботу із виявлення та фіксування пам’яток матеріал. та духов. культури, природи міста й області. При ІНО Л. створив кабінет краєзнавства, який пізніше разом із експонатами перейшов до місц. істор.-археол. музею. Серед наук. доробку – розвідки про життя і творчість видат. людей краю, зокрема Р. Суд­ковського ( «Забытый художник»), низка публікацій про М. Аркаса та ін. Першим класифікував пам’ятки археології Ми­­колаївщини (тісно співпрацював з акад. М. Слабченком). Автор низки статей з діалектології та істор. краєзнавства у періодиці: «Географический сборник. Николаевщина» (1926), «Вся Николаевщина» (1928) та ін. Найвагомішою стала робота «Хронология главнейших историчес­ких событий города Николаева», в якій висвітлив істор. події 1774–1920. У 1929 заарешт. за сфабриков. справою СВУ, засудж. до 3-х р. умовно і звільнений з-під варти. Працював у істор.-археол. музеї і брав участь у розкопках Ольвії, опрацьовував нові матеріали з археології та краєзнавства. У жовтні 1937 заарешт. вдруге, 15 листопада за звинуваченням у контррев. діяльності засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1957.

Літ.: Нікітін В. І., Шитюк М. М. Репресовані краєзнавці Миколаївщини // Краєзнавство. 1999. № 1–4.

Б. М. Жеплинський

Стаття оновлена: 2016