Ладижинське водосховище - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ладижинське водосховище

ЛАДИ́ЖИНСЬКЕ ВОДОСХО́ВИЩЕ – найбільше водосховище на Південному Бузі у межах Вінницької області. Створ. 1964 як водойма-охолоджувач Ладижин. ДРЕС (нині Ладижинська ТЕС). Довж. 45 км, шир. до 1,3 км, пересічна глиб. 7 м, макс. – до 16–17 м, пл. бл. 20 км2, об’єм 0,13–0,15 м3. Праві береги у верх. і нижній частинах низькі, у серед. – високі, ліві – високі, подекуди урвисті, ускладнені балками та ярами з тимчас. водостоками. Берег. лінія у верхів’ї і серед. частині водосховища звивиста, у нижній – часто ускладнена абразив. процесами, подекуди зсувами. Верхів’я водосховища поступово замулюється та заростає водно-болот. рослинністю. Мінералізація води ко­ливається від 460 до 710 мг/л, макс. значень досягає взимку. Вміст розчин. кисню у воді біля поверхні становить 5–14 мг/л, біля дна – 2–10 мг/л, улітку знижується внаслідок цвітіння води, особливо у верхів’ях. На терміч. і льодовий режими нижньої частини водосховища, особливо взимку, суттєво впливають підігріті води ТЕС. Улітку т-ра по­верхневих вод сягає +28–+30 °С, взимку біля греблі – пересічно +5–+6 °С, у верхів’ях – 0–+1 °С. На глиб. 10–12 м корін. річища вплив підігрітих вод у серед. і верх. частинах водосховища не поширюється. Суціл. льодовий покрив на більшій частині водо­сховища формується у серед. грудня та скресає у березні, побл. греблі та на берег. смузі, що прилягає до ТЕС, бувають лише забереги. Л. в. має тижневе регулювання. Коливання рівня води впродовж року бл. 1,5 м, формується водно-болотна зона шир. до 2–5 м. Серед водяної рослинності – стрілолист, куча озерна, синьо-зелені водорості, очерет і комиш. Водяться карась, щука, сом, товстолоб, окунь та ін. У прибереж. заростях, особливо у верхів’ї водосховища, – місця гніздування птахів. Є ондатри та бобри. Воду Л. в. використовують для тех. і побут. постачання, зрошення, судноплавства та рекреації. На берегах, переважно лівому, – низка дит. таборів, турист. та відом. баз, спорт. комп­лексів, водних станцій тощо.

Літ.: Водоем-охладитель Ладыжин­ской ГРЭС. К., 1978; Денисик Г. І., Люб­ченко В. Є. Простори Вінниччини. В., 1999; Середнє Побужжя. В., 2004.

Г. І. Денисик

Стаття оновлена: 2016