Ладика Дмитро Теодорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ладика Дмитро Теодорович

ЛАДИ́КА Дмитро Теодорович (14. 08. 1889, с. Домаморич, нині Терноп. р-ну Терноп. обл. – 13. 02. 1945, м. Дрезден, Німеччина) – громадсько-політичний діяч. Д-р права (1925). Закін. укр. г-зію в Тернополі (1909) і правн. ф-т Львів. ун-ту (1913). У серпні 1914 мобілізов. до австро-угор. армії, воював на Італ. фронті. Від кін. 1918 – офіцер УГА. Потрапив у польс. полон, з якого звільнений 1921. Працював у Тернополі канд. адвокатури, після здобуття докторату утримував власну канцелярію у м-ку Заложці (нині смт Залізці Зборів. р-ну Терноп. обл.). 1928 переїхав у Тернопіль, де продовжив адвокат. і громад.-політ. діяльність. Був чл. ЦК, деякий час заст. голови Укр. соціаліст.-радикал. партії, очолював її Терноп. воєвод. орг-цію. 1928–30 і 1930–35 – посол сейму Польщі від цієї пар­тії. На першому засіданні сейму нової каденції у вересні 1930 виступив із різким засудженням «пацифікації» у Сх. Галичині, за що заарешт. і ув’язнений на 2 мі­­сяці. Оборонець на політ. процесах, зокрема над чл. ОУН. У Тернополі став співзасн. і першим головою т-ва «Робітнича громада» (1930), чл. відділів т-в «Про­­світа», «Рідна школа» та Укр. край. т-ва опіки над інвалідами, секр. Поділ. союзу кооператив, головою Поділ. пасіч. спілки, т-ва «Зоря» і Т-ва охорони воєн. могил. З поч. нім. окупації від 1941 входив до Укр. допомогового ком-ту. На поч. 1944 емігрував на Захід. Загинув під час бомбардування Дрездена англ.-амер. авіацією.

Літ.: Kto był kim w Drugiej Rzeczypospo­litej. Warszawa, 1994; Гуцал П. Українські правники Тернопільського краю: Біогр. довід. Т., 2008.

П. З. Гуцал

Стаття оновлена: 2016