Ладинський Свято-Покровський монастир - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ладинський Свято-Покровський монастир

ЛАДИ́НСЬКИЙ СВЯ́ТО-ПОКРО́ВСЬКИЙ МОНАСТИ́Р Засн. у 16 ст. побл. с. Ладин (нині смт Ладан Прилуц. р-ну Черніг. обл.) як чол. монастир. Після запустіння його відродженням на поч. 17 ст. опікувався єпи­скоп Луцький Ісайя (Копинсь­кий) за сприяння князя Семена Лика (1615 надав монастиреві землі) та княгині Раїни Вишневецької (1619 заповіла права на володіння с. Ладин). Ісайя разом із ченцями Євтимієм і Геннадієм викопав печери для проживання, створив невеликий скит і розпочав зведення церкви. Першим ігуменом оновленої обителі був, ймовірно, Мартирій, згодом – Мефодій. Незабаром поруч виник жін. монастир, його першою ігуменею стала сестра Ісайї – Олександра (померла 1631). Під час козац.-селян. повстання під проводом П. Бута (Павлюка), Я. Острянина і Д. Гуні (1637–38) ченці допомагали повсталим, то­­му після його придушення, осте­рігаючись переслідувань, більшість із них разом з ігуменем Мефодієм утекла до Моск. цар­ства (будівлі та майно монастиря розграбували польс. війська). 1639 туди ж утекла й частина насельниць жін. монастиря на чолі з ігуменею Єлизаветою, які у м. Алатир (нині Чувашія, РФ) заснували Свято-Микіл. мона­стир. Згодом Б. Хмельницький під­твердив права монастиря на приналежні йому землі. 1657 його відвідав прилуц. полковник П. Дорошенко і надав фінанс. допомогу (на той час при монастирі діяла дит. школа). Знач. шкоди завдала пожежа 1735, внаслідок якої втрачено частину богослужб. книг 17–18 ст. 1757 ігуменя Олександра оздобила чудотворну ікону Ладин. Божої Матері, до якої звідусіль ішли паломники. У монастирі було 2 церкви: Свято-Покров. (кам’яна), зведена 1763 у стилі бароко на місці згорілої дерев’яної (перебуд. 1818), та Свято-Микіл. (19 ст.) із приділом на честь Вознесіння Господнього (дерев’яна). 1786 мо­настир закрито (за деякими даними, виведено за штат), багато цінних речей передано в Чернігів, 1817 відновлено, але лише як третьорозрядний. 1823–24 зведено кам’яну дзвіницю за­­мість дерев’яної. Зберігалися дерев’яний хрест 1712, три Єван­гелія 17 ст., «Три­фологіон» (1637), «Апостол» (1639), «Ключ ро­­зуміння» Іоаникія (Галятовсь­кого) (1665; усі – Львів), «Огородок Марії Богородиці» (К., 1676) тощо, діяло уч-ще. Напри­кінці 19 – на поч. 20 ст. мона­стир мав 304 дес. землі, насельниками були ігуменя, 51 черниця, 74 послушниці. 1928 його за­­крито. У будівлях розміщува­ла­ся труд. комуна для неповно­літніх (до 1938) та ін. світські установи. Хоча до поч. 21 ст. мо­­настир. комплекс зберігся порівняно непогано, обитель донині не відновлено.

Літ.: Зверинский В. В. Материал для историко-топографического иссле­до­вания о православных монастырях в Российской империи. Вып. 2. С.-Пе­тербург, 1892; Денисов Л. И. Право­слав­ные монастыри Российской империи. Москва, 1908; Мыцык Ю. А. Украинские летописи ХVІІ века. Дн., 1978; Шевчук В. Літописи споріднених монастирів // Пам’ять століть. 1996. № 2–3.

С. І. Білокінь

Стаття оновлена: 2016