Ладо Марія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ладо Марія

ЛА́ДО Марія (справж. – Мішуріна Марія Олексіївна; 14. 10. 1965, Київ) – драматург, сценаристка, кіно­­актриса. Дочка О. Мішуріна. Чл. НСКінУ (1992). Закін. актор. ф-т Київ. ін-ту театр. мист-ва (1985; майстерня А. Гашинсь­­­кого), сценар. ф-т ВДІКу (Мос­­ква, 1995; майстерня Л. Нехорошева). Мешкала у Москві, зго­­дом переїхала до Києва. На твор. роботі. Пише укр. і рос. мовами. Авторка п’єс «Ваца» (1995), «Жін­ка року», «Шабелина, булава та китиця» (обидві – 1997), «Маестро» (1998), «Дуже проста історія» (1999), «Червоний, білий і трошки бруду» (2001), «Тут живе горобець» (2014); сценаріїв кінокартин: «Сорочка зі стьожкою» (за оповіданням «“Уміркований” та “щирий”» В. Винниченка, 1992, реж. В. Домбровський), «Незрівнянна» (1993, реж. В. Панін), «Дві долі» (2002, 12 серій), «Дві долі-2» (2005, 14 серій; обидві – реж. В. Усков, В. Краснопольський). Зіграла у фільмах: «День народження» (1984), «Вісімнадцятилітні» (1987, т/ф, 2 серії; обидва – реж. Р. Єфи­­менко), «Балаган» (1990, реж. А. Бенкендорф), «Людське щас­­тя» (1992, реж. С. Дудка), «Час збирати каміння» (1995, реж. В. Андрощук, т/ф, 10 серій).

Тв.: Ваца // Альманах киносценариев. Москва, 2002; Дуже проста історія // Сучасна укр. драматургія. Х., 2012; Пьесы. Москва, 2013.

Літ.: Марія Ладо: «Я живу у власному світі» / бесіду провела Л. Брюхо­вецька // Кіно-Театр. 2013. № 3(107).

Л. І. Брюховецька

Стаття оновлена: 2016