ЛА́ЖО Юрій Петрович (03. 05. 1867, м. Свидник, нині Словач­чина — 28. 05. 1929, там само) — громадсько-політичний і культурний діяч Пряшівщини. На поч. 20 ст. ви­їхав на заробітки до США, пе­­ред 1-ю світ. вій­ною повернувся на батьківщину. Став актив. борцем за екон., соц., політ. і реліг. права русинів, за що за­знав пере­слідувань з боку австро-угор. влади (зокрема на 4 місяці увʼязнений у тюрмі в Пряшеві) та змадяризов. верхівки греко-катол. Церкви. Після вій­ни заснував у Свиднику буд. фірму, 1920 — ко­оператив «Святая трой­­ца», згодом — низку політ., госп. і культ.-осв. спілок. Спів­організатор С.-д. партії Під­карп. Русі, від якої обраний сенатором пар­­ламенту Чехо-Словач­чини (1920–24). Домігся знач. держ. допомо­­ги для свого регіону, який за­знав найбільших втрат під час 1-ї світової вій­ни і був економічно найбіднішим у ново­створ. Чехо-Словач­чині; ви­ступав проти сло­вакізації русинів, за обʼ­єд­на­н­ня Пряшівщини з Під­карп. Руссю та на­да­н­ня їй автономії. 1924 разом із архімандритом Ладомирів. православ. монастиря Ві­­талієм (Максименком) від­крив у Свиднику друкарню з кирилич. шрифтом, що видавала нац.-про­світн. і духовну літературу для на­­сел. Пряшівщини. 1926 пере­дав друкарню Ладомирів. монастирю, завдяки чому він став центром православʼя позарад. зарубіж­жя. З нагоди 85-річчя від дня смерті 2014 Л. обрано почес. громадянином Свидника, на од­­ному з будинків у центрі міста йому встановлено мемор. дошку.