КО́РСУНЬ-ШЕВЧЕ́НКІВСЬКА ОПЕРА́ЦІЯ Проведена 24 січня – 17 лютого 1944 військами Першого Українського фронту під командуванням генерала армії М. Ватутіна та Другого Українського фронту під командуванням генерала армії І. Конєва. Гол. мета – ліквідувати угруповання нім. 1-ї танк. і 8-ї заг.-військ. армій групи армій «Південь» (командувач – генерал-фельдмаршал Е. фон Манштейн), що сконцентрувалися в р-ні м. Корсунь Київ. обл. (нині Корсунь-Шевченківський Черкас. обл.) унаслідок проведення Житомирсько-Бердичівської наступальної операції та Кіровогр. наступал. операції, і створити передумови для остаточ. визволення Правобереж. України. У нім. історіографії операція відома під назвою «Черкас. котел». Незважаючи на загрозу повного оточення, нім. командування не відводило свої війська від Корсуня, сподіваючись вдарити у фланги 1-го і 2-го Укр. фронтів. У свою чергу рад. командування планувало зустріч. ударами суміж. частин фронтів у напрямі на м. Звенигородка (Київ., нині Черкас. обл.) завершити оточення і ліквідувати нім. угруповання. На напрямах гол. ударів рад. стороні вдалося створити двократну перевагу в піхоті, танках і артилерії. Операція, що розпочалася 24 січня наступом військ 2-го Укр. фронту, проходила в склад. умовах відлиги та бездоріжжя. Долаючи запеклий опір, 28 січня підрозділи 1-го і 2-го Укр. фронтів зустрілися у Звенигородці. В оточенні опинилися 9 піхот. і 1 танк. дивізії, а також 1 моториз. бригада й ін. нім. частини (за різними оцінками від 40-а до 80-ти тис. солдатів і офіцерів). До 3 лютого організовано зовн. і внутр. фронти оточення. Значну допомогу регуляр. військам надали партизани та місц. насел. (безпосередня участь у бойових діях, транспортування боєприпасів тощо). Нім. командування, перекинувши з ін. ділянок значні сили (8 танк. і декілька піхот. дивізій), намагалося ззовні пробитися до оточених частин. Сподіваючись на допомогу, 8 лютого їхнє командування відхилило рад. ультиматум з вимогою припинити опір і розпочало наступ назустріч. Завдяки цьому частині нім. військ 17 лютого вдалося вирватися з оточення (командувач генерал-лейтенант В. Штеммерманн загинув у бою). За даними рад. сторони, втрати нім. військ склали бл. 55 тис. солдатів і офіцерів убитими та 18 тис. полоненими, згідно з нім. джерелами, з оточення вирвалося від 26-ти до 35-ти тис. осіб. За виявлені мужність і відвагу 23 частини й з’єднання рад. армії отримали почесні найменування «Корсунська», 6 – «Звенигородська», понад 100 солдатів і офіцерів – звання Героя Рад. Союзу. 1945 відкрито Корсунь-Шевченківської битви історії Музей.
Літ.: Корсунь-Шевченківська битва. К., 1968; 1974; Корсунь-Шевченковская битва. К., 1983; Коваль М. В. Україна у Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939–1945 рр.). К., 1999; Роль і місце Корсунь-Шевченківської наступальної операції в звільненні Правобережної України: Мат. міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 60-річчю Корсунь-Шевченків. битви. Корсунь-Шевченківський, 2004.
Л. Г. Овсієнко
Статтю оновлено: 2014