Лазаревський Олександр Матвійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лазаревський Олександр Матвійович

ЛАЗАРЕ́ВСЬКИЙ Олександр Матвійович (08(20). 06. 1834, с. Гирявка Ко­­нотоп. пов. Черніг. губ., нині Шев­ченкове Конотоп. р-ну Сум. обл. – 31. 03(13. 04). 1902, Київ, похов. у рідному селі) – історик, археограф, громадський діяч. Батько Бориса, Гліба та Катери­ни, дядько Івана Лазаревських. Чл.-кор. Рос. археол. т-ва (1860), чл. Київ. ар­хеогр. комісії (1880), Церк.-ар­­хеол. т-ва при Київ. духов. академії (1889). Навч. у Конотоп. повіт. уч-щі (1844–46), 2-й С.-Пе­тербур. г-зії (1850–54), закін. С.-Пе­тербур. ун-т (1854). У 1853 у г. «Черниговскіе губернскіе вѣ­домости» опублікував декілька статей з історії України та один із перших бібліогр. покажчиків «Опытъ указателя источников для изучения Малороссийскаго края въ историческомъ и географичес­комъ отношенияхъ», схвально оці­нений О. Бодянським; 1858 у С.-Пе­тербурзі видав присвяч. останньому «Указатель источ­никовъ для изучения Малороссийскаго края» (містив відомо­сті про понад 550 книг і статей за 1622–1857). У студент. роки був доглядачем музею та б-ки графа О. Уварова; від 1859 – кан­целярист С.-Пе­тербур. губерн. правління; від 1860 – чиновник у відомстві Мін-ва нар. освіти. Товаришував із Т. Шевченком, доглядав його під час хвороби, брав участь у похованні поета у С.-Пе­тербурзі та перепохованні у м. Канів (нині Черкас. обл.), став одним із засн. шевченкозн. мемуаристики та біографістики. Написав ст. «Последний день жиз­ни Т. Г. Шевченка» // «Сѣверная пчела», 1861, № 48, «Детство Шевченка: Материалы для биографии его» // «Основа», 1862, № 3 та ін., у яких уперше запропонував схему поділу біографії поета за періодами. 1861–63 як чл. від уряду з’їзду мирових посередників у Черніг. губ. намагався захищати інтереси кріпаків у ході реалізації селян. реформи; 1863–66 – наглядач акциз. округи у Черніг. губ. і секр. Черніг. губерн. статист. ком-ту (ініціював вид. його «Записок…», розробив програму статист. вивчення Черніг. губ.); від 1868 – співроб. судових уста­нов на Чернігівщині, Полтавщи­ні та у м. Курськ (Росія); від 1880 – товариш (заст.) голови Київ. окруж. суду; від 1885 – чл. Київ. судової палати; водночас 1868–1902 – чл. Конотоп. повіт. земства; 1874–82 – його представник на губерн. земських зборах. Актив. діяч, голова (1895–96), товариш (заст.) голови, почес. чл. Істор. т-ва Нестора-літо­­пис­ця, почес. чл. Черніг. губерн. вче­ної архів. комісії (сприяв її орг-ції), співзасн., гол. ред. (1890–91) ж. «Кіевская старина». За згодою родичів 1879 передав родин. будинок на облаштування школи для безплат. навч. сільс. дітей, надавав їй фінанс. допомогу. Досліджував історію Лівобереж. України 17–18 ст. і Геть­­манщини, життя різних станів укр. сусп-ва (селянства, козац­тва, духовенства). Під впливом ідей позитивізму започаткував в Україні істор. бібліо­графію, іс­­торіографію, дипломатику та сфрагістику. Тривалий час збирав архівні матеріали для фундам. монографії «Описание Старой Малороссии: Мате­ри­алы для истории заселения, землевладения и управления», яку планував видати у 10-ти т. (за кількістю полків), однак устиг опублікувати лише 3 т.: «Полкъ Старо­дубский» (1888), «Полкъ Не­­жин­ский» (1893), «Полкъ Прилуц­кий» (1902; усі – Київ), 2 з яких відзнач. Уваров. премією С.-Пе­тербур. АН. Велике значення ма­­ють документи з родин. архівів, опубл. Л., зокрема «Сулимовский архивъ: Фамильные бумаги Су­­лимъ, Скорупъ и Войцеховичей ХVІІ–ХVІІІ вв.» (1884), «Моты­жин­ский архивъ: Акты Переяславского полка ХVІІ–ХVІІІ ст.» (1890), «Дневникъ генерального под­скар­бия Якова Марковича (1717–1767)» (ч. 1–3, 1893–97; усі – Київ). Ініціював створення Конотоп. повіт. істор. музею (1900), подарував йому низку експонатів. Власну колекцію рукописів і б-ку (загалом понад 20 тис. од.) 1901 передав до б-ки Ун-ту св. Володимира у Києві (нині частково зберігається в Ін-ті рукопису НБУВ) і музею В. Тарновського в Чернігові. 1902 Конотоп. повіт. земство заснувало пре­мію його імені за кращу працю з історії України.

Пр.: Статистические сведения объ украинскихъ народныхъ школахъ и го­­спиталяхъ в ХVІІІ в. // Основа. 1862. № 5; Кролевецкие сотники // Черниг. губерн. вѣдомости. 1862. № 3; Малороссийские посполитые крестьяне (1648–1783): Историко-юридический очерк по архив­нымъ источникамъ // Зап. Черниг. губерн. статист. ком-та. 1866. Кн. 1 (2-е вид. – у сер. «Руська історична бібліотека», Л., 1903; 3-є – К., 1908); Очеркъ старейшихъ дворянскихъ родов въ Чер­­ниговской губерніи // Там само. 1868. Кн. 2; Люди Старой Малороссии: Семья Скоропадскихъ (1674–1758) // Истор. вѣст. 1880. № 2; Генеральный писарь Андрей Безбородко (1711–1780) // КС. 1890. Т. 28, кн. 1; Отрывки изъ семейного архива Полетик // Там само. 1891. Т. 33, кн. 4; Малороссийские переписные книги 1666 года // Чтения въ Истор. об-ве Нестора-летописца. Кн. 13. К., 1899.

Літ.: Багалей Д. И. Новый историкъ Малороссии. С.-Пе­тербург, 1891; Гру­­шевський М. С. Пам’яти Олександра Лазаревського // Зап. НТШ. Л., 1902. Т. 47; Ткаченко М. Список праць О. М. Ла­заревського і праць про нього // Укр. археогр. зб. Т. 2. К., 1927; Васи­­лен­ко М. П. Олександр Матвійович Лаза­­ревський (1834–1902) // Україна. 1927. Кн. 4; Оглоблин О. Олександр Лаза­­ревський (1834–1902) і українське родознавство // Рід та знамено. 1947. № 4; Гуменюк М. П. Библиографическая дея­тельность А. М. Лазаревского // Сов. библиография. Вып. 4. Москва, 1960; Сороковська С. В. Перший українсь­кий бібліо­граф-історик (О. М. Лазарев­ський) // УІЖ. 1969. № 2; Олександр Матвійович Лазаревський (1834–1902): Мат. до бібліо­графії. К., 1994; Матері­али та доповіді науково-практичної конференції «Українська археографія: проблеми і перспективи», присвяченої 160-річчю від дня народження О. М. Ла­­заревського, 20–22 жовтня 1994, Київ–Чернігів. Вип. 1. К., 2003; Герасименко Н. Епістолярні джерела у науковій спад­щині О. М. Лазаревського // Історіогр. дослідж. в Україні. Вип. 17. К., 2007; ЇЇ ж. Олександр Лазаревський: життя і творчість (1834–1902 рр.). К., 2012.

ДА: Ін-т рукопису НБУВ. Ф. 1, № 68 441, 68 445, 68 459, 68 463–68 466.

І. Л. Бутич

Стаття оновлена: 2016