Лазаренко Борис Романович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лазаренко Борис Романович

ЛАЗАРЕ́НКО Борис Романович (29. 10(11. 11). 1910, Москва – 26. 08. 1979, Кишинів) – фахівець у галузі електроматеріалознавства. Д-р тех. н. (1949), проф. (1950), акад. АН Молд. РСР (1961). Засл. діяч н. Молд. РСР (1979). Сталін. премія (1946), Держ. премія Молд. РСР у галузі н. і т. (1981, посмертно). Держ. нагороди СРСР. Закін. Моск. ун-т (1936). Працював 1929–31 на металург. комбінаті у м. Рикове (нині Єнакієве Донец. обл.); 1931–33 – на Угрес. хім. з-ді в Москві. 1935–43 – у Всесоюз. електротех. ін-ті, де пройшов шлях від лаборанта до зав. н.-д. лаб.; 1943–48 – зав. лаб. НДІ-627 (обидва – Мос­ква); 1948–61 – дир. Центр. н.-д. лаб. електр. оброблення матеріалів АН СРСР (м. Любліно Моск. обл.); 1961–79 – дир., водночас 1965–79 – зав. лаб. електроіскр. оброблення металів Ін-ту приклад. фізики АН Молд. РСР (Кишинів). 1951–54 – учений секр. Президії, 1954–55 – заст. акад.-секр. Відділ. тех. наук АН СРСР; 1974–79 – віце-президент АН Молд. РСР. 1965–79 – засн. і гол. ред. ж. «Электронная обработка материалов». Напрями наук. дослідж.: електрофіз. та електрохім. методи оброблення матеріалів; застосування електрики в пром-сті та с. госп-ві; дія електр. впливів на біол. об’єкти; електроплазмоліз. 1938 разом з дру­­жиною – Н. Лазаренко – відкрив метод електроіскр. оброблення металів, дослідив залежність еро­­зії від електр. параметрів, мате­ріалів, складу робочого сере­довища та ін. умов. 1941 вина­йшов електроероз. спосіб нанесення покриттів на метали з стру­мопровід. матеріалів, який застосовують для зміцнення де­­талей машин та інструментів. 1943 розробив технологію виго­товлення порошків електроероз. способом. В Одесі вийшла його брошура «Электроэрозион­ный способ обработки метал­лов» (1947); у ж. «Наука і суспільство» (1967, № 11) надруко­вано статтю «Электрика и вино­градная ло­­за», у «Віснику АН УРСР» (1977, № 5) – «Проблеми удосконален­ня організації і управління наукою в установах Академії наук Молдавської РСР».

Пр.: Электрическая эрозия метал­лов. Москва; Ленинград, 1944. Вып. 1; 1946. Вып. 2; Физика искрового способа обработки металлов. Москва, 1946; Электроискровая обработка метал­лов. Москва; Ленинград, 1950; Электроис­кро­вая обработка токопроводящих ма­­териалов. Москва, 1958; Электро­искро­вой способ изменения исходных свойств металлических поверхностей. Мос­­ква, 1958; Коммутация тока на границе ме­­талл–электролит. Кишинев, 1971; Элек­­тро­плазмолиз. Кишинев, 1977 (усі – спів­авт.).

Літ.: Золотых Б. Н. Физические ос­­но­вы электроискровой обработки металлов. Москва, 1953; Болога M. К., Мещеряков Г. Н., Пауков Ю. Н., Ста­­вицкий Б. И., Фотеев Н. К. Памяти Бо­­риса Романовича Лазаренко // Элек­­трон. обработка материалов. 1979. № 5; Беленький Б. А. И повторить себя в уче­никах. Кишинев, 1988; Верхоту­ров А. Д., Подчерняева И. А., Коневцов Л. А. Са­­мсонов Г. В. и Лазаренко Б. Р. – основатели нового научного направления «Материаловедение электродных материалов для электроэрозионной обработки» // Электр. контакты и элек­­троды. К., 2010; Academicianul Boris Lazarenko: Biobibliografie. Chişinău, 2011.

О. М. Корнієнко

Стаття оновлена: 2016