Корсунь-Шевченківський Державний історико-культурний заповідник

КО́РСУНЬ-ШЕВЧЕ́НКІВСЬКИЙ ДЕРЖА́ВНИЙ ІСТО́РИКО-КУЛЬТУ́РНИЙ ЗАПОВІ́ДНИК Засн. 1994 на базі комплексу памʼяток історії, культури та при­­роди м. Корсунь-Шевченківсь­­кий (Черкас. обл.), смт Стеблів, сіл Виграїв і Квітки (усі — Корсунь-Шевченків. р-ну). До його складу входять 15 окремих тер. заг. пл. 103 га, зокрема городи­ще 11–13 ст., садиби князів Ло­пу­хіних-Демидових у м. Корсунь-Шевченківський, родин Ле­­виць­ких і Головинських у смт Стеб­­лів, місце остаточ. роз­грому польс. війська під час Корсун. битви 1648 побл. с. Виграїв. Па­­мʼятками архітектури 18 — поч. 19 ст. є будівлі колиш. садиби князів Лопухіних-Демидових: палац, башта вʼїзних воріт, 3-поверх. флігель, каретна, манеж, 2 православні каплички, швейцар. бу­­динок. Структурні під­роз­діли: Корсунь-Шевченківської битви історії Музей, істор. музей, художня галерея, Корсунь-Шевченківський парк, Стеценка К. Меморіальний музей (с. Квітки), Нечуя-Левицького І. Літературно-­меморіальний музей (смт Стеб­­лів). Ріше­н­ня про створе­н­ня істор. музею ухвалено 1974, від­крито — 1981. У 6-ти залах пред­­­ставлено понад 2 тис. екс­понатів, що висвітлюють історію Кор­­сун­щини, зокрема речі кім­мерійців, ран­ньословʼян. прикраси, обладунки й зброя поляків, козаків, моск. стрільців, колекція різних вид. «Кобзаря» Т. Шевченка, побут. речі кін. 19 — поч. 20 ст. Художня галерея роз­почала роботу 1977. У 14-ти залах ви­ставлено бл. 500 творів живопису, скульптури й графіки, сучас. укр. образотвор. мистецтва (заг. кількість од. зберіга­н­ня — понад 3 тис.). Це копії картин І. Сошенка, гравюри Д. Кунеги, твори В. Мусієнка, І. Гречухи, Б. Купневського, М. Прокопенка, І. Куща, Б. Федоренка, С. Дуп­­лія та ін. Мемор. музей К. Стеценка (засн. 1959) роз­міщено у від­твореному приміщен­ні земської школи, де він на­вчався. Серед екс­понатів — особисті ре­­чі композитора та його сучасників, етногр. матеріали. Побл. музею встановлено памʼятник К. Стеценку (скульп­­тор Г. Кальченко, арх. А. Ігнащенко). Літ.-мемор. музей І. Нечуя-Левицького 1960–67 діяв на громад. засадах, 1968 отримав офіц. статус. Роз­таш. у від­новленому будинку родини письмен­ника (від­творено мемор. кімнату та його робочий кабінет). У фондах — бл. 3 тис. од. зберіга­н­ня, зокрема особисті речі І. Нечуя-Левицького, роботи К. Кайдаш-Машківської, повне вид. творів А. Міцкевича польс. мовою. Побл. музею встановлено па­­мʼят­­ник письмен­нику (скульптор Г. Кальченко, арх. А. Ігнащенко), неподалік — памʼятник Нимидорі (героїня повісті «Микола Джеря»). На г. Спас знаходяться могили діда і батька І. Нечуя-Левицького. Загалом у фондах заповід­ника пере­буває понад 50 тис. од. зберіга­н­ня, у фондах наук. б-ки — бл. 16 тис. прим. Його спів­роб. здій­­снюють памʼятко­охорон­ну, н.-д., екс­позиц., науково-освітню, ви­­давн. діяльність (від 1994 виходить «Корсунський часопис»). Директор — П. Степенькіна (від 1987).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю