Лазарович Петро - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лазарович Петро

ЛАЗАРО́ВИЧ Петро (28. 12. 1900, с. Баня-Бе­резів, нині Косів. р-ну Івано-Фр. обл. – 15. 05. 1983, м. Едмонтон, провінція Альберта, Канада) – правознавець, громадський діяч. Почес. д-р Колегії св. Андрея. 1903 разом із родиною переїхав до Канади. Навч. у Ін-ті ім. Петра Могили, 1927 здобув ступ. бакалавра у Саскачеван. ун-ті (обидва – м. Саскатун). Викладав українознавство і був рек­тором Ін-ту ім. М. Грушевського в Едмонтоні; вивчав право в Альберт. ун-ті, при якому організував хор. Деякий час мешкав у Європі, відвідував курси україно­знавства в УВУ (Прага). Після повернення 1933 відкрив адвокат. контору в Едмонтоні. Також очолював Едмонтон. публічну б-ку та Канад. ін-т міжнар. відносин, був головою Союзу укра­їнців самостійників (1936–44) і співзасн. Клубу укр. професіоналістів і підприємців у Едмонтоні, брав участь у багатьох конгресах КУКу (1968 нагородж. Шевченків. медаллю). Вміщував пу­блікації у періодиці, сприяв пер­шому вид. «Історії України» Д. До­рошенка англ. мовою. Автор брошури «Союз Українців Самостійників і українська визволь­на справа» (Вінніпеґ, 1951).

Літ.: Славутич Яр. Канадська преса 1933-го року про голодомор в Україні: Пам’яті Петра Лазаровича // Укр. голос. 1983, 24 жовт.

І. Б. Матяш

Стаття оновлена: 2016