Лазебник Юхим Антонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лазебник Юхим Антонович

ЛАЗЕ́БНИК Юхим Антонович (25. 12. 1911 (07. 01. 1912), с. Боровиків, нині Звенигород. р-ну Черкас. обл. – 25. 10. 2006, Київ) – фахівець у галузі журналістики. Батько Станіслава, дід Юрія Лазебників. Д-р філол. н. (1955), проф. (1957). Держ. нагороди СРСР. Орден «За заслуги» 3-го ступ. (1997). Закін. Київ. ун-т (1950). Від 1935 перебував на журналіст. роботі, зокрема 1937–44 – співроб. г. «Радянська Україна», 1944–53 – ред. г. «Радянська Волинь»; 1953–56 – заст. зав. відділу пропаганди ЦК КПУ; 1956–73 – ред. «Робітничої газети»; водночас від 1953 викладав у Київ. ун-ті: проф. каф. теорії та практики рад. преси; 1974–92 – зав. каф. дит. і юнац. літ-ри та бібліотеч. роботи з дітьми Київ. ін-ту культури. Досліджував проблеми історії та теорії журналістики й публіцистики.

Пр.: Власний кореспондент газети. 1955; Творчість і догматизм у пресі. 1956; Серце нашого друга (про Чехо­словаччину і Польщу). 1962; Нове в розвитку радянської преси. 1963; Проблеми літературної майстерності в журналістиці. 1963; Женевський щоденник. 1963; Молодість народного Китаю. 1969; Публіцистика в літературі. 1971 (усі – Київ).

Літ.: Горлов А. Ф., Махінчук М. Г. та ін. Вчителі-наставники журналістів з Київського університету. К., 2011.

І. М. Забіяка

Стаття оновлена: 2016