Лазуліт - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лазуліт

ЛАЗУЛІ́Т (від араб. azul – блакить або пізньолат. – lazur – синій, лазуровий колір і …літ) – рідкісний мінерал, основний фосфат маг­нію, заліза й алюмінію острівної будови. Л. уперше виділив і опи­сав 1795 нім. хімік М.-Г. Клапрот. Формула: (Mg, Fe+2)Al2(OH)2[PO4]2. Склад змінюється від магніїстого компонента, власне Л. – MgAl2(OH)2[PO4]2 – до залізистого компонента скорцаліту – FeAl(OH)2[PO4]2 (у %): MgO – відповідно 0 та 13,34; FeO – 0 та 21,53; Al2O3 – 30,54 та 33,73; H2O – 5,40 та 5,96; P2O5 – 42,53 та 46,96. Розрізняють також каль­ціїстий Л. (містить 3,12 % CaO). Має моноклінну сингонію та призматичну симетрію; форми виділення: гостропірамідал. крис­тали або зернисті агрегати; зустрічаються у вигляді полісинтетич. двій­ників; властива ясна спайність. Густина 3,08; твердість 5,5–6,5. Колір небесно-блакитний, густо-синій; блиск скляний; риска біла. Трапляються в кварцитах і подібних до них метаморфічних гірських породах, у кварц. і пегматит. жилах та роз­сипах. Асоціюється з кіанітом, андалузитом, корундом і рутилом. Використовують як вироб­не каміння. Гол. знахідки: у РФ, Канаді, Австрії, Швеції, США, Бразилії, Мадаґаскарі, Індії, Анґолі та Болівії. Виявлено й в Україні.

В. С. Білецький, В. І. Павлишин

Стаття оновлена: 2016