Лазурит - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лазурит

ЛАЗУРИ́Т, Ляпіс-лазур (від лат. lapis – камінь та араб. azul – блакить або пізньолат. – lazur – синій, лазуровий колір) – рідкісний мінерал класу силікатів, алюмосилікат каркасної бу­дови групи фельдшпатоїдів. Л. уперше виділив і описав 1855 нім. мінералог К.-Ф. Науман. Формула: за Є. Лазаренком – (Na, Ca)8[(SO4, S, Cl)2(AlSiO4)6]; за амер. петрографом К. Фреєм – (Na, Ca)8(AlSi)12O24[(SO4, S]; за ін. джерелами – Na6[AlSiO4]Ca2[SO4]S; (Na, Ca)8[(SO4, S, Cl)2 (AlSi)O4)6]. Осн. склад (у %): Na2O – 8,76; CaO – 14,73; SO3 – 5,67; S – 3,16; Al2O3 – 20,22; SiO2 – 43,26. Має кубічну сингонію та гексоктаедричну симетрію; форма виділення – рідкісні, додекаедричні кристали; зу­стрічається у вигляді суціл. мас. Густина 2,38–2,45; твердість 6. Колір лазурово-синій, блакитний, зеленувато-сірий, фіолетовий; блиск скляний; непрозорий або напівпрозорий. Досить крихкий; ізотропний або май­же ізотропний. Вкрапленість дріб. золотистих кристалів піриту підвищує декоративність Л. Трапляється у контактово-ме­таморфіч. комплексах разом із кальцитом, діопсидом, скаполітом, глауколітом і сульфідами, міститься у кристаліч. вапняках. Домішки кальциту, діопсиду, фло­гопіту, скаполіту та ін. часто додають лазурит. породі плямистої текстури. Використовують як виробне каміння та для виготов­лення синьої фарби. Гол. знахідки: у Афганістані (Бадахшан. родовище) та РФ (Малобистрин. родовище у Прибайкаллі). Виявлено й в Україні.

В. С. Білецький, В. І. Павлишин

Стаття оновлена: 2016