Лазурський Вадим Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лазурський Вадим  Володимирович

ЛАЗУ́РСЬКИЙ Вадим Володимирович (05. 03. 1909, Одеса – 04. 07. 1994, Мос­ква) – графік. Син В. Лазурського. Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Одес. ін-т образотвор. мист-в (1930). Голова Худож. ради майстерні ужитк. графіки комбінату графіч. мист-ва Худож. фонду РРФСР (Москва, 1950–60-і рр.). tom16_4062.tifНа основі детал. вивчення італ. шрифтів епохи Відродження та рос. шрифт. спадщини 18 ст. створив влас. набір. шрифт для худож. літ-ри та мист. видань – гарнітура Л. (золота медаль Міжнар. виставки мист-ва книги у Ляйпцизі, 1959). Цим шрифтом видано рос. та італ. мовами кн. «Медный всадник» О. Пушкіна (1968) і «Шинель» М. Гоголя (1975; обидві – Верона). Здійснив теор. і графіч. аналіз ус­та­ву Остромирового Євангелія 11 ст. (1941), першодрук. напівуставу 16 ст. (1946), шрифту напису на колоні Траяна 2 ст. н. е. (1958). Учасник худож. виставок від 1940-х рр. Персон. – у Мос­кві (1979, 1989). Осн. галузі – книжк., ужитк., архіт. і пром. графіка, мультиплікація. Автор низки статей з питань мист-ва, кн. «Альд и альдины» (1973), «Путь к книге: Воспоминания художника» (1985; обидві – Москва). Співзасн. (1992) Академії графіч. дизайну (від 1995 присуджує премію ім. Л.). Серед оформлених видань – «Комедии» Аристофана (1954), «Памятник древнерусской живописи конца ХV века. Икона Апокалипсис Успенского собора Московского Кремля» М. Алпатова (1961), «Всеобщая история архитектуры» (1965), «Мир искусства» В. Петрова (1970), «Альбрехт Дюрер о шрифте» (1979–81; усі – Москва).

Літ.: Алямовская А. В. В. Лазурский // Искусство книги. 1971. Вып. 7; Ровенский М. Г. Отечественные шрифты // Полиграфист и издатель. 1995. № 4.

О. Є. Музичко

Стаття оновлена: 2016