Лазько Євген Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лазько Євген Михайлович

ЛАЗЬКО́ Євген Михайлович (15. 09. 1915, с. Воронцово-Олександрівськ, нині місто Ставроп. краю, РФ – 27. 09. 2000, Львів) – геолог. Д-р геол.-мінерал. н. (1955), проф. (1956). Засл. діяч н. і т. УРСР (1985). Держ. премія УРСР у галузі н. і т. (1981). Закін. Моск. геол.-розв. ін-т (1939). Працював 1942–45 у геол. уста­новах Москви та м. Іркутськ (РФ); 1945–50 – у Моск. ін-ті кольор. металів і золота; 1950–99 – у Львів. ун-ті: 1951–61 – зав. каф. геології СРСР, 1961–90 – зав. каф. методів розшуків і розвідки родовищ корис. копалин, 1990–99 – проф. Наук. дослідж. в галузі регіон. геології та тектоніки, а також геології родовищ ко­рис. копалин. Встановив осн. від­мінності в розвитку земної кори в археї та протерозої, деякі осн. фіз.-хім. властивості розчинів при гідротермал. рудоутворенні (пневматоліз, т-ра і тиск у процесі мінералотворення).

Пр.: Геологическое строение запад­ной части Алданского кристаллического массива. Л., 1956; Хрусталенос­ные кварцевые жилы и их генезис. Л., 1957; Основы региональной геологии СССР. Т. 1. Европейская часть и Кавказ. Л., 1963; Т. 2. Азиатская часть. Москва, 1965; Т. 3. История формирования структуры. Москва, 1971; Нижний докембрий западной части Украинского щита. Л., 1975 (спів­авт.); Физико-химические основы прогнозирования постмагматического оруденения. Москва, 1981 (спів­авт.).

Літ.: Кирилюк В., Лисак А., Ляхов Ю. та ін. Професор Євген Михайлович Лазько – видатний учений геолог і педагог (до 90-річчя від дня народж.) // Мінералог. зб. 2005. Вип. 1–2, № 55.

В. П. Кирилюк

Стаття оновлена: 2016