Лайцен (Лайценс) Лінард - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лайцен (Лайценс) Лінард

ЛА́ЙЦЕН (ЛА́ЙЦЕНС) Лінард (Laicens Linards; 03(15). 11. 1883, х. Метуми Ліфлянд. губ., нині Латвія – 03. 08. 1937, Мос­ква) – латиський письменник, перекладач, політичний діяч. Закін. Моск. нар. ун-т А. Шанявсь­кого (1917). Учасник рев. подій 1905–07. Ув’язн. 1909–11. Організатор легал. робітн. преси у Латвії. Депутат Риз. думи (1928), Сейму Латвії (1928–31). Емігрував 1932 до Італії, згодом – до СРСР. Друкувався від 1904. Творчість пройнята рев. пафосом, критикою бурж. ладу. Автор зб. віршів «Karavans» («Караван», 1920), «Ho-Tai» («Хо-Тай», 1922), «Semafors» («Семафор»), «Berlins» («Берлін», обидві – 1924), «Politi­ka un lirika» («Політика і лірика», 1930); зб. оповідань «Attasnotie» («Виправдані», 1921), «Mēbelīgā Rīga un pielikumi» («Меблева Риґа і додатки», 1923), «Skaistā Itālija» («Прекрасна Італія», 1925), «Kameras» («Камери», 1929), «Port­felis un valgs» («Портфель і петля», 1933); романів «Emigrants» («Емігрант», 1926, з елементами автобіографізму), «Kliedzošie» («Волаючі корпуси», 1930), «Li­­mitrofija» («Лімітрофія», 1935); п’єс «Alfa un Avto» («Альфа і Авто», 1925), «Kompromiss» («Компроміс», 1926) та ін. Написав кн. нарисів «69 dienas Sociālistisko Padomju Republiku Savienibā» («69 днів у Союзі Радянських Соціалістичних Республік», 1928). Усі зазнач. твори опубл. у Ризі. На Міжнар. конф. рев. письменників 1930 у Харкові виступив із промовою про дружбу латис. та укр. народів. Переклав 1905 латис. мовою оповідання І. Франка «Ліси і пасовиська» (друк заборонено цензурою). Деякі твори Л. укр. мовою переклали Іван Ле, Ю. Ружанський. 2 червня 1937 заарешт., за звинуваченням у антирад. терорист. діяльності засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1954.

Тв.: Raksti. Rīga, 1958–60. Sēj. 1–9; укр. перекл. – На Алжирській каторзі. 1931; Батьківщина. 1932; Високі збори. 1934 (усі – Харків).

Літ.: Ле Іван. Лінард Лайненс. 30 років письменницької діяльності // ЧШ. 1934. № 5; М. Ābola. Linards Laicens // Latviešu literatūras vēsture. Rīga, 1959. Sēj. 5; В. Tabūns. Linards Laicens. Rīga, 1972; Лубей Л. Линард Лайцен – наш современник // Лайцен Л. Карнавальная маска. Рига, 1980; Бергон И. Вехи жизни и творчества Линарда Лайцена // Лайцен Л. Портфель и петля. Москва, 1983.

А. Г. Шпиталь

Стаття оновлена: 2016