Лаки художні - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лаки художні

ЛА́КИ ХУДО́ЖНІ – розчини безбарвних природних смол у висихаючих рослинних маслах, спирті, скипидарі; захисні або декоративні шари на виробах декоративно-ужиткового мистецтва з дерева, пап’є-маше, металу, які прикрашають декоративним розписом, різьбленням, інкрустацією. Покриття виробів Л. х. – важливий засіб худож. виразності. Посуд, вази, шкатулки, меблі, архіт. деталі з різних матеріалів, пап’є-маше, дерева, інколи обклеєні тканиною чи папером, ґрунтують, кілька разів покривають лаком, сушать і полірують, щоб досягти міцності та водонепроникності покриття. Уперше сік лакового дерева як матеріал для покриття виробів використали у 2-му тис. до н. е. в Китаї, Японії, Кореї. Л. х. застосовували для захисту, декорування поверхонь виробів, а також різьбили з них орнаментов. та сюжетні композиції. Природні смоли – мастикс (жовтувата смола мастикового дерева, що росте у Середземно­мор’ї; з неї виготовляють лак для олій. живопису; відома від 12 ст.; розчинена в олії, є у складі худож. фарб у тюбиках; надає фарбам прозорості, майже не жовкне, тому не порушує оптич. властивостей картини), дамар (безбарвна зі скляним блиском, поверхня ніби вкрита порохом; добувають із дерев, що ростуть в Індії, Синґапурі; застосовують у живописі від 2-ї пол. 19 ст.), сандарак (жовта смола дерев сімейства кипарисових; роблять безбарв. спиртовий лак для покриття поверхні живопис. твору). У країнах Зх. Європи Л. х. відомі від 15 ст.; в інтер’єрах палаців, вироб-ві меблів і побут. предметів їх використовували у 17–18 ст. У Росії Л. х. поширені від 19 ст. Гол. художні особливості Л. х. – блиск дзеркал. поліров. поверхні, контрасти кольорів тла, м’яка світлотіньова гра, соковитість форм. Покривні Л. х. надають фарбам рівномір. полиску, утворюючи захис. шар на поверхні фарб. До 2-ї пол. 19 ст. покриття картин Л. х. було звич. явищем завершення роботи. Л. х. у ретуші застосовують для запобігання жухлості. Л. х. наявні у складі олій. фарб, використовують для покриття ґрунту. Л. х. у техніці травленої гравюри – кислотостійкий шар (віск, асфальт, каніфоль тощо), яким покривають метал. дошку перед початком роботи. Склад Л. х. залежить від техніки гравюри, зокрема під час роботи м’якими Л. х. додають жир. В сучас. Україні Л. х. використовують переважно у виробах із петриківським розписом.

М. Р. Селівачов

Стаття оновлена: 2016