Лакуста Святослав Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лакуста Святослав Михайлович

ЛАКУ́СТА Святослав Михайлович (псевд.: Будяченко, Колька, Гриць Мазниця, Михайленко, Непанас Не­кущенко, Немонах, Іван Шпилька, Вуйко Славко; 12. 11. 1884, с. Печеніжин, нині Коломий. р-ну Івано-Фр. обл. – 23. 11. 1959, м. Бухуші, Румунія) – поет, публіцист, громадсько-культурний діяч. Закін. Чернів. ун-т (1908). Викладав укр. мову та літ-ру, лат., франц. та нім. мови у 2-й Чернів. г-зії (1908–10), Вижниц. укр. г-зії (нині Чернів. обл., 1910–22). Після 1-ї світ. вій­ни був головою т-ва «Вижницький Боян», а також повіт. старостою (ко­місаром) Вижниччини (1918). 3 листопада 1918 організував у Вижниці нар. віче за входження Буковини до складу Української Держави. За укр. патріот. погля­ди був переведений румун. вла­дою із Вижниці у бессараб. м. Ка­гул (нині Молдова), викладав нім. мову у Фокшан. г-зії (нині Румунія, 1922–30). У 2-й пол. 1930-х рр. переїхав у Львів, займався журналіст. та видавн. діяльністю. У чернів. та львів. часописах опублікував низку статей про нац.-визв. змагання та більшов. терор, а також розвідок на істор., краєзн., літ., театр. тематику. Писав гуморист.-сатир. вірші для дітей. Переклав повість Г. Асакі «Мазепа в Молдавії» (1929), крит. нарис К. Доброджану-Гері «Тарас Шев­ченко» (1930), окремі твори Ф. До­стоєвського, А. Чехова та ін. 1931 у г. «Час» опублікував ст. «Про національно-політичний світогляд Тараса Шевченка», «Як умру, то поховайте…» тощо. Окреме місце у твор. доробку Л. посідають його рец. на художні твори, зокрема роман М. Старицького «Розбійник Кармелюк», на повісті В. Будзиновського «Пригоди запорозьких скитальців» і «До віри батьків», А. Чайковського «Чорні рядки», П. Франка «Махнівська попівна», Д. Николишина «Ірод Великий», Б. Леп­кого «Сотниківна», А. Лотоцького «Кужіль і меч», на твори Ф. Дудка «Чорторий» і «В заграві», Р. Купчинського «Перед навалою» та «Курилася доріжень­ка», поему О. Бабія «Гуцульський курінь», на «Щоденник» Є. Чикаленка, «Спомини з часів укра­їнської революції» В. Петріва, «З моїх споминів» М. Ґалаґана та ін. видання 1920–30-х рр. Постійну увагу приділяв творам буковин. авторів – К. Ластівки, І. Гаврилюка, І. Бордейного, Д. Ха­ров’ю­ка (вважається першим його біографом). Відгукувався на появу україномов. публікацій зарубіж. літ-ри – сх. епосу «Каз­ки тисячі і одної ночі», «Чорної Індії» Ж. Верна, «Пригод бравого вояка Швейка» Я. Гашека, творів «В огні» турец. письменниці Х.-Е. Адивар, «Маленькі школярки п’ятьох частин світу» франц. письменниці Е. Берте у перекл. К. Малицької.

Літ.: Лакуста Святослав. Дума про двох братів Кантемірів // Буковина. 1992, 26 трав.; Мельничук Б. Свято­слав Лакуста // Письменники Буковини другої половини ХІХ – першої половини ХХ століття: Хрестоматія. Ч. 1. Чц., 2001.

О. В. Меленчук

Стаття оновлена: 2016