ЛАМПРОФІЛІ́Т (від грец. λαμπρός — сяючий, блискучий та ϕύλλον — листок) — мінерал, силікат натрію, стронцію та титану острівної будови. Уперше виділив 1890 фінський геолог В. Рамсай у луявритах Ловозер. лужного масиву, ґрун­товніше ви­вчив 1894 фінський петро­граф В.-А. Гакман на зраз­ках із хібінітів Хібін. лужного масиву (обидва — Кольс. п-ів, Росія). Отримав назву «Л.» за силь­ний скляний блиск і досить досконалу спайність. Формула: Na3Sr2Ti3[(O, OH, F)2|Si2O7]2 (за Є. Лазаренком); Na2(Sr, Ba)2 Ti3 (SiO4)4(OH, F)2 (за амер. петро­графом і геохіміком К. Фреєм); Sr{Na3Ti3[Si2O7]2(O, OH, F)}. Еталон. склад (у %): Na2O — 12,35; SrO — 14,58; TiO2 — 27,48; SiO2 — 30,90; F — 1,82; H2O — 0,60. Домішки: Ba (до 17,2 % BaO у баритолам­профіліті), Mn, Ca, Mg, K, Al, Nb, Zr (до 13,6 % ZrO2 у циркофіліті). Має ромбічну сингонію; форми виділе­н­ня: таблит­часті кри­стали, витягнуті по осі, ро­зетки видовжених кри­сталів і зірчатих агрегатів. Густина 3,4–3,5; твердість 2,0–3,5. Колір бронзово-жовтий, коричневий. Є акцесор. мінералом нефелін. сієнітів та ін. лужних порід. Трапляється разом з егірином, арф­ведсонітом, ринколітом, польовим шпатом, нефеліном. Зна­­йдено також у Канаді, США, Ґренландії, Параґваї, Бразилії, Китаї та Україні, зокрема в При­азовʼї.