Ланбард Йосип Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ланбард Йосип Григорович

ЛАНГБА́РД Йосип Григорович (Гіршо­вич; Лангбард Іосіф Рыгоравіч; 06(18). 01. 1882, м. Більськ Грод­нен. губ., нині Більськ Підляський, Польща – 03. 01. 1951, Ленінград, нині С.-Петербург) – білоруський архітектор. Д-р арх-ри (1939, без захисту дис.). Засл. діяч мист-в Білорус. РСР (1934). Держ. нагороди СРСР. Закін. Одес. художнє уч-ще (1906) та С.-Петербур. АМ (1914; викл. О. Померанцев), де від 1935 й працював (від 1939 – проф.). 1914–18 – нач. інж. загону на Пн.-Зх. фронті (у складі Рос. армії); 1918–34 – у буд. конторі Ленінгр. відділу охорони здо­ров’я. 1941–47 – на проект. робо­ті у Москві. 1947–50 – проф. Ле­нінгр. ін-ту живопису, скульптури й арх-ри. У 2-й пол. 1920-х рр. творив у стилістиці конструктивізму, у 1930-х рр. – ар деко. Серед реаліз. проектів – с.-г. музей, театр мініатюр (обидва – 1914–18), житл. будинок для робітників з-ду «Червоний трикутник» (1927), стадіон ім. Леніна (1934) у Ленінграді, земська управа в м. Кострома (Росія; 1914–18), будинок уряду Білорус. РСР (всесоюз. конкурс 1929, співавтори Я. Коварський і Г. Любарський; 1934–37), будинок офіцерів (1934–39), Великий театр опери та балету (1937–38), гол. корпус АН Білорус. РСР (1935–39), кінотеатр «Перемога» (1950, співавтор М. Бакланов) у Мінську, комплекс театру та кіно в м. Орша (1930), будинок Рад у м. Могильов (1938–39; обидва – Білорусь), відбудова та планування Мінська та м. Гомель (Білорусь; обидва – 1944). Отримав Ґран-Прі Всесвіт. виставки 1937 у Парижі «за архітектуру Білорусі». Брав участь в архіт. конкурсах для укр. міст: пам’ятника-мавзолею В. Леніну та жертвам Революції в Одесі (1925, 2-а премія), театру та клубу для робітників і службовців Катериносл. залізниці в Катеринославі (нині Дніпропетровськ; до 1927, 3-я премія), будинку уряду УРСР у Харкові (1927, 4-а премія, спів­автор Я. Коварський). У 2-й пол. 1930-х рр. під час забудови запланов. комплексу партійно-уряд. орг-цій у Києві частково реалізовано його варіант і пропозиції. Він запропонував звести 2 симетр. будівлі ЦК КП(б)У (на місці Трьохсвятител. церкви) та Раднаркому (на тер. Михайлів. Золотоверхого монастиря). За проектом Л., між ними мав бути встановлений 100-метр. пам’ятник Леніну, від якого б вели сходи до Дніпра (на місці фунікулера), а перед ними облаштована велика площа з викладеною з червоного граніту гі­гант. зіркою (пам’ятник Б. Хмель­ницькому запланував перенести). Із задуманого Л. зведено лише будівлю ЦК КП(б)У (нині МЗС України). Автор архіт. частин пам’ятників Т. Шевченку в Харкові (1935; вважається одним із найкращих пам’ят­ників Кобзарю в світі), В. Ча­паєву в м. Самара (1932) та З. Космо­дем’ян­ській у м. Тамбов (1947; обидва – РФ; усі – скульптор М. Ма­­нізер).

В. М. Лебедєва

Стаття оновлена: 2016