ЛАНДА́У Лев Давидович (09(22). 01. 1908, Баку – 01. 04. 1968, Москва) – фізик-теоретик. Д-р фіз.-мат. н. (1934, без захисту дис.), проф. (1935), акад. АН СРСР (1946, без отримання зван­ня чл.-кор.). Герой Соц. Праці (1954). Нобелів., Ленін. (обидві – 1962) та Сталін. (1946, 1949, 1953) премії. Держ. нагороди СРСР (ордени Труд. Червоного Прапора, Знак Пошани, 3 – Леніна). Навч. у Бакин. ун-ті (1922–24), закін. Ленінгр. ун-т (нині С.-Пе­тербург, 1927). Відтоді – асп., н. с. Ленінгр. фіз.-тех. ін-ту. Значну роль у наук. біографії Л. відіграли наук. відрядження за кордон (1929–34) і зустрічі з про­від. фізиками того часу. Найістотнішим для його формування як вченого стало відвідання Копенгаґена та перебування в Ін-ті теор. фізики у Н. Бора (Л. завжди вважав цього видат. данського фізика своїм учителем). 1932–37 – зав. теор. відділу Укр. фіз.-тех. ін-ту (Харків); водночас очолював каф. теор. фізики Харків. мех.-машинобуд. ін-ту, а від 1935 – каф. заг. фізики Харків. ун-ту; від 1937 – зав. теор. відділу Ін-ту фіз. проблем АН СРСР (Москва; 1941–43 – на евакуації в м. Казань, РФ); одночасно 1943–47 та від 1955 – проф. Моск. ун-ту; 1947–50 – проф. Моск. фіз.-тех. ін-ту. З 28 на 29 квітня 1938 заарешт. у справі Моск. ком-ту Антифашист. робітн. партії, рівно через рік був звільнений (листи на його захист Й. Сталіну надіслали дир. Ін-ту фіз. проблем АН СРСР П. Капіца та Н. Бор). 1962 постраждав під час автомобіл. аварії, відтоді не займався наук. діяльністю. Розробив теорію діамагнетизму вільних електронів – діамагнетизм Л. (1930); разом з Є. Ліфшицем створив теорію домен. структури феромагнетиків і отримав рівняння руху магніт. моменту – рівняння Л.–Ліфшиця (1935); увів поняття антиферомагнетизму як особливої фази магнетика; вивів кінет. рівняння для плазми у випадку кулонів. взаємодії та встановив вигляд інтеграла зіткнень для заряджених часток (обидва – 1936); створив теорію фазових переходів другого роду (1935–37); уперше отримав співвідношення між густиною рівнів у ядрі й енергією збудження (1937), що дозволяє вважати його (поряд з амер. фізиками Г.-А. Бете і В.-Ф. Вайс­копфом) одним з творців статист. теорії ядра; розробив теорію надплинності гелію II, започаткувавши створення фізики квант. рідин (1940–41); спільно з В. Ґінзбурґом побудував феноменол. теорію надпровідності (1950); розвинув теорію фермі-рідини (1956); одночасно з британ. фізиком А. Саламом, амер. фізиками Т. Лі та Ч. Янгом і незалежно від них запропонував закон збереження ком­бінов. парності та висунув теорію двокомпонент. нейтрино (1957). Важливе місце в його твор. спадщині посідає «Курс теоретической физики» (в 10 т., Москва, 1940–79; увійшов в історію як «Ландау и Лифшиц»; разом з Є. Ліфшицем брав участь у написанні 1–3-го та 5–8-го томів). Серед учнів – О. Ахієзер, О. Компанієць, В. Левич, Євген та Ілля Ліфшиці, І. Померанчук, І. Халатніков, О. Андреєв, О. Абрикосов, С. Герштейн, В. Ґінзбурґ, Л. Горьков, Ю. Каган, А. Мігдал, Л. Пітаєвський, Я. Смородинський. Від 1993 РАН за вагомі праці у галузі теор. фізики присуджує Золоту медаль ім. Л. Його ім’я носить Ін-т теор. фізики РАН. 2008 НБУ та Банк РФ випустили в обіг па­м’ятні монети до 100-річчя від дня народж. Л.

Пр.: Диамагнетизм металлов // Zs. Phys. 1930. Vol. 64, № 629; К теории дисперсии магнитной проницаемости ферромагнитных тел // Phys. Zs. Sow. 1935. Vol. 8, № 153 (спів­авт.); К теории фазовых переходов // ЖЭТФ. 1937. Вып. 1, 5; Кинетическое уравнение в случае кулоновского взаимодействия // Там само. Вып. 7; К статистической теории ядер // Там само; Phys. Zs. Sow. 1937. Vol. 11, № 556; Теория сверхтекучести гелия-ІІ // ЖЭТФ. 1941. Вып. 6; К теории промежуточного состояния сверхпроводников // Там само. 1943. Вып. 11–12; On the quantum theory of fields // Nuovo Cimento. 1956. Vol. 3, № 1 (спів­авт.); О законах сохранения при слабых взаимодействиях. Об одной возможности для поляризацион­ных свойств нейтрино // ЖЭТФ. 1957. Вып. 3; Собрание трудов. Т. 1–2. Москва, 2008.

Літ.: Абрикосов А. А. Академик Л. Д. Ландау: краткая биография и обзор научных трудов. Москва, 1965; Бес­сараб М. Я. Ландау: Страницы жизни. 2-е изд. Москва, 1978; Воспоминания о Л. Д. Ландау. Москва, 1988; Шубни­ков Л. В. Избранные труды. Воспоми­нания. К., 1990; Бессараб М. Я. Фор­мула счастья Ландау. Москва, 1999; Ландау-Дробанцева К. Академик Лан­дау: Как мы жили. Москва, 2000; Бес­сараб М. Я. Так говорил Ландау. Мос­ква, 2004; Халатников И. М. Дау, Кентавр и другие. Москва, 2007.

Ю. М. Ранюк