Лансере Євген Євгенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лансере Євген Євгенович

ЛАНСЕРЕ́ Євген Євгенович (23. 08(04. 09). 1875, м. Павловськ С.-Петербур. губ., нині Ленінгр. обл. – 13. 09. 1946, Москва) – графік, живописець, художник театру і монументального мистецтва, педагог. Онук Миколи (акад. арх-ри), племінник Леонтія та Олександ­ра Бенуа, брат М. Лансере та З. Се­ребрякової. Акад. живопису (1912), дійс. чл. (1916) С.-Пе­тербур. АМ. Засл. діяч мист-в Груз. РСР (1933). Нар. художник РРФСР (1945). Сталін. премія (1943). Чл. (1900) та голова (1913) об’єдн. «Мир искусства». Чл. Союзу рос. художників (1903–10), Т-ва архітекторів (1906), Асоц. художників рев. Росії (1927), Т-ва живописців (1929–30). Закін. рисув. школу Т-ва заохочення мист-в (С.-Петер­бург, 1895; викл. Я. Ционглінський, Е. Ліпгарт, М. Самокиш), навч. у Парижі: 1895–97 – у школі Ф. Колароссі, Академії Р. Жульєна, 1896–98 – у студіях Ж.-П. Лорана і Ж.-Ж. Бенжамен-Констана, Школі витонч. мист-в. Викл. Школи живопису та малювання К. Зарудної-Кавос (поч. 1900-х рр.) і Нової худож. майстерні (1915–16) у Петрограді (нині С.-Петербург). Малював для ж. «Художествен­ные сокровища России» (від 1901), «Жупел» і «Зритель» (1905–08), «Золотое руно» (1906–09), видавав ілюстров. тижневик по­літ. сатири «Адская почта» (1906, 3 вип.). Брав участь у декор. оформленні архіт.-парк. ансам­блю вілли Я. Жуковського у с. Ку­чук-Кой (нині АР Крим, 1907–08), розписах будинків Г. Тарасова (1910–12) і В. Носова (1911) у Москві, Пам’ят. залу в АМ у Петрограді (1915). Співзасн. (1907–08) і сценограф (1913–14) «Старовин. театру» (С.-Петер­бург). 1912–15 – зав. худож. час­тини гранувал. ф-к у Петергофі (нині у складі С.-Петербурга) та Єка­теринбурзі (нині м. Свердловськ, РФ), скляного і фарфор. з-дів у Петрограді. 1914–15 – військ­кор на Кавказ. фронті. 1919 – художник агітац. бюро Добровол. армії А. Денікіна (створював антибільшов. плакати). 1920 – у Ростові-на-Дону (РФ). Від 1920 – у Тифлісі (нині Тбілісі): художник етногр. музею; 1922–34 – в АМ: проф., 1926–30 – в. о. декана живопис. ф-ту; водночас від 1925 – співроб. археол. ін-ту. Від 1934 – у Москві: кер. каф. графіч. дисциплін Архіт. ін-ту; водночас від 1935 – в Академії арх-ри; 1935–38 – проф. живопису і кер. монум. майстерні Ін-ту живопису, скульптури та арх-ри Всерос. АМ у Ленінграді (нині С.-Петербург). Автор іл., картин на істор. тематику, декорацій для вистав у театрах Мос­кви, С.-Петер­бурга, Одеси, зокрема «Юлій Цезар» В. Шекспіра (1924), «Лихо з розуму» О. Грибоєдова (1938). У 1920–30-і рр. виконував розписи, монум. панно у Тбілісі, Харкові, Новосибірську, Москві. Працював у театрах Москви та Одеси, у кіно. Для монум.-декор. робіт Л. характерні динаміка простор. рішення, пишність обрамлення та заг. урочистість. Неокласичні тенденції рос. модерну у його творчості набули витончено деталізов. вираження у рисунку й композиції. Л. умів тонко розраховувати кольор. акценти та видові ракурси, переносячи у сучасність досвід старих живописців, поєднуючи соцреаліст. ідейні програми без вульгаризації. Створював також живописні портрети, пейзажі, натюрморти. Учасник худож. виставок від 1900. Персон. – посмертна у Москві (1961). Видано тритомник «Евгений Лансере. Дневники» (Москва, 2008). Деякі роботи зберігаються у ДТГ (Москва), ДРМ (С.-Петербург), Астрахан. картин. галереї (РФ). Серед учнів – Т. Абакелія, У. Джа­парідзе, С. Кобуладзе.

Тв.: графіка – «Казанський собор», «Старий Нікольський базар у Петербурзі» (обидва – 1901), «Кораблі часів Петра І» (1909; 1911); цикли – «Царське полювання на Русі» (1902), «Царське Село під час царювання імператриці Єлизавети Петрівни» (1905–10); іл. – до повістей «Выстрелъ» і «Дубровский» (1899) О. Пушкіна, п’єси «Царь-Голодъ» Л. Андреєва (1908; усі – С.-Петербург), «Хаджи-Муратъ» (1912–15; Петроград, 1916) і «Казаки» (Москва; Ленинград, 1937) Л. Толстого; розписи – інтер’єрів Будинку робітника (1927–32), «Партизани Кавказу» та «Зустріч комсомольців із селянами Криму» для фойє Палацу культури залізничників (1930–32, арх. А. Дмитрієв) у Харкові, Казан. вокзалу у Москві (1933–34); триптих «Червоні партизани Дагестану спускаються з гір на захист радянської влади» (1929–31); се­рія гуашей «Трофеї російської зброї» (1942).

Літ.: Лобанов В. М. Книжная графика Е. Е. Лансере. Москва; Ленинград, 1948; Лансере Е. Е.: Каталог выстав­ки. Москва, 1961; Подобедова О. И. Е. Е. Лан­сере. 1875–1946. Москва, 1961; Боровский А. Д. Евгений Евгеньевич Лансере. Ленинград, 1975; Павли­нов П. С. Е. Лансере на Кавказском фронте. Рисунки и заметки мастера // Собрание. 2005. № 2.

Л. В. Тверська

Стаття оновлена: 2016