Ланько Ігор Сидорович

Визначення і загальна характеристика

ЛАНЬКО́ Ігор Сидорович (26. 10. 1925, с. Іванівка, нині Карлів. р-ну Пол­тав. обл. — 10. 02. 2003, Київ) — архітектор. Канд. архітектури (1964). Почес. чл. Укр. академії архітектури. Закін. Київ. інж.-буд. ін­ститут (1950). Від­тоді працював архітектором у Києві, зокрема у Зонал. НДІ екс­перимент. проектува­н­ня. Ав­тор наук. праць з питань архітектури. Серед наук. роз­роблень — об­ґрунтува­н­ня та створе­н­ня першої у вітчизн. практиці системи архіт. виробів з алюмінію та її впровадже­н­ня у виробництво на нових спеціаліз. заводах (1970–85). Осн. проекти: павіль­йони «Зерно» та «Юн­нати» на ВДНГ УРСР (1956–57), готель «Турист» у Льво­ві (1968), пансіонат у м. Тру­скавець Львів. обл. (1980), па­мʼятники М. Островському в м. Шепетівка Хмельн. обл. (1966), героям війни у с. Медвин Богуслав. р-ну Київ. обл. (1970), Г. Петровському (1971) та морякам Дні­пров. флотилії (1980) у Києві, монумент Пере­моги у м. Кривий Ріг Дні­проп. обл. (1970), меморіал жертвам фашизму у м. Золотоноша Черкас. обл. (1988).

В. П. Куц

Завантажити статтю