Ланько Ігор Сидорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ланько Ігор Сидорович

ЛАНЬКО́ Ігор Сидорович (26. 10. 1925, с. Іванівка, нині Карлів. р-ну Пол­тав. обл. – 10. 02. 2003, Київ) – архітектор. Канд. арх-ри (1964). Почес. чл. Укр. академії арх-ри. Закін. Київ. інж.-буд. ін-т (1950). Відтоді працював архітектором у Києві, зокрема у Зонал. НДІ експеримент. проектування. Ав­тор наук. праць з питань арх-ри. Серед наук. розроблень – обґрунтування та створення першої у вітчизн. практиці системи архіт. виробів з алюмінію та її впровадження у вироб-во на нових спеціаліз. з-дах (1970–85). Осн. проекти: павільйони «Зерно» та «Юннати» на ВДНГ УРСР (1956–57), готель «Турист» у Льво­ві (1968), пансіонат у м. Тру­скавець Львів. обл. (1980), па­м’ятники М. Островському в м. Шепетівка Хмельн. обл. (1966), героям війни у с. Медвин Богуслав. р-ну Київ. обл. (1970), Г. Петровському (1971) та морякам Дніпров. флотилії (1980) у Києві, монумент Перемоги у м. Кривий Ріг Дніпроп. обл. (1970), меморіал жертвам фашизму у м. Золотоноша Черкас. обл. (1988).

В. П. Куц

Стаття оновлена: 2016