Ланюк Юрій Євгенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ланюк Юрій Євгенович

ЛАНЮ́К Юрій Євгенович (07. 06. 1957, Львів) – віолончеліст, композитор, педагог. Засл. діяч мист-в України (2008), засл. діяч культури Польщі (2014). Нац. премія України ім. Т. Шевченка (2005). Премії ім. Л. Ревуцького (1990), Б. Лятошинського (2001), С. Люд­кевича (2002). Лауреат конкурсу віолончелістів ім. М. Лисенка (Київ, 1979, 1-а премія). Чл. НСКУ (1987; від 1999 – чл. прав­ління). Закін. Львів. консерваторію (1980, кл. віолончелі Є. Шпі­цера; 1985, композиції – Д. Задора) та аспірантуру при Київ. консерваторії (1982; кл. В. Червова). Відтоді працює у Львів. муз. академії: від 1992 – доц., від 2003 – проф. каф. струнно-смичк. інструментів та композиції. Виступає як соліст та у складі камер. ансамблів. Працює переважно у камер. вокал.-інструм. жанрах. Організатор і співзасн. муз. фестивалів «Конт­расти» (Львів), «Оксамитова кур­тина» (Краків, Львів). «Диптих» Л. для віолончелі і фортепіано виконувався як обов’язк. твір на Респ. конкурсі віолончелістів ім. М. Лисенка (Київ, 1988). Тво­ри Л. звучать у концертах у Білорусі, Польщі, Чехії, Словаччині, Росії, Молдові, Німеччині, Ка­наді, США, Австрії. Має записи на компакт-дисках (Польща, Швей­царія).

Тв.: для скрипки, хору та симф. оркестру – «Палімпсести» на біблійні тексти (давньогрец. мовою) і В. Стуса (1998–99); для скрипки, хору та струнних – «Благовіщення» (2005), «Музика для 21 інструменту» («Камерна музика для струнних, фортепіано, клавесину та ударних», 1975, 1988); для сопрано, ба­ритона та симф. оркестру – «Музика для споминів, нових притч та проповідей» (сл. Н. Парри, перекл. Б. Бойчука, 1997); для сопрано, скрипки та фортепіано – «Диптих» (2011); для мецо-сопрано, фортепіано (клавесина), челести та струнних – «Пісні потойбіч людей» (обидва – сл. П. Целана, 2004); для віолончелі соло – Соната (2012); для камер. ансамблю – «…Вузли життя, немов вузли пташиних летів…» (сл. Б.-І. Антонича, 2001); для фортепіано, удар. інструментів та струн. оркестру – «Тангопак» (2001); для сопрано, баритона, дит., мішаного хорів, великого симф. оркестру та електроніки – ораторія «Скорбна мати» (сл. П. Тичини, 2008); Диптих на канон. молитовні тексти (2010).

Літ.: Зінків І. Не пориваючи з традиціями // КіЖ. 1990, 11 лют.; Сюта Б. Ка­мерна музика молодих // Там само. 1992, 24 жовт.; Павлишин С. Музика двадцятого століття. Л., 2005; Сидо­ренко Л. Рецепції галицької вокальної елегійності у камерно-вокальних творах Юрія Ланюка // Смислові засади муз. творчості: Наук. вісн. Нац. муз. академії України. К., 2006. Вип. 59.

В. С. Грабовський

Стаття оновлена: 2016