ЛАПЧИ́НСЬКИЙ Георгій (Юрій) Федорович (07(19). 04. 1887, м. Царське Се­ло, нині Пушкін C.-Петербур. міськ­ради — 16. 10. 1937) — політичний діяч, дипломат. Закін. С.-Петербур. університет (1911). Учасник рев. руху від 1905, у тому ж році вступив до РСДРП. Один із кер. молодіж. с.-д. організацій та проф­спілк. руху в С.-Петербурзі. 1910 і 1912 заарештовувався; 1913 висланий до прибалт. губ., 1914 — до м. Новогеоргіївськ Херсон. губ. (нині затоплене Кременчуц. водо­сховищем). Від 1916 — адвокат у м. Кременчук (нині Полтав. обл.); від 1917 — голова виконкому Кременчуц. ради робітн. і солдат. депутатів; згодом — голова міської думи та комітету РСДРП (при­єд­нався до більшовиків). Від 1917 — секр. Гол. комітету соціал-демократії України, чл. ЦВК рад України перших 3-х скликань, 1-го рад. уряду України — Нар. Секретаріату (керуючий справами, Нар. секр. юстиції). У січні–лютому 1918 — політ. пред­ставник Нар. Секретаріату при штабі червоногвард. військ М. Мурав­йова. На нараді укр. більшовиків у м. Таганрог (РФ) у квітні 1918 об­стоював пропозицію утворити незалежну від РКП(б) Укр. КП. 1918 — зав. Укр. від­ділу наркомату закордон. справ РСФРР; 1919 — голова Черніг. губревкому і губкому КП(б)У, секр. ЦВК рад України. Один із організаторів само­стійниц. опозиц. кур­су РКП(б) федераліст. групи. Від­стоюючи її про­грамні вимоги, ви­ступав з критикою більшов. політики на нараді КП(б)У в м. Гомель (Білорусь, 1919), об­стоював необхідність держ. уса­мо­стійне­н­ня Укр. рад. респ. і її рівноправ. звʼязок з Рад. Росією на засадах федерації. 1920 публічно заявив про пере­хід з КП(б)У до Укр. КП, після чого був заарешт. і висланий до Москви. Не­вдовзі повернувся, однак 1922 знову заарешт. (незабаром звіль­нений), ви­йшов з Укр. КП. Працював юристом у Києві (до 1924), дир. кінофабрики в Одесі (1926). У грудні 1926 поновлений в КП(б)У. 1928–30 — ген. консул СРСР у Львові; 1930 — пом. завідувач від­ділу наркомату зовн. справ СРСР; 1931 — чл. президії Держ­плану УСРР, зав. Харків. і Київ. обл. житл.-комунал. від­ділів; від 1935 — за­ступник наркома — гол. сан. ін­спектор Казах­стану. Восени 1935 заарешт. і без­під­ставно зви­нувачений у приналежності до УВО. Звинуваче­н­ня не ви­знав і зумів від­хилити, але 21 квітня 1936 за незакон­не зберіга­н­ня зброї засудж. до 5 р. таборів. Покара­н­ня від­бував у Хабаров. краї (нині Мага­дан. обл., РФ). Там у черг. раз заарешт. і 8 вересня 1937 засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1956.