Лапчук Іван - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лапчук Іван

ЛАПЧУ́К Іван (22. 10. 1894, с. Корчмин Рава-Руського пов., Галичина, нині Томашів. пов. Люблін. воєводства, Польща – 12. 07. 1984, м. Лемборк, нині Помор. воєводства, Польща) – вчений-агроном, фахівець у галузі меліорації, громадський діяч. Дійс. чл. НТШ (1942). Закін. Укр. держ. чол. г-зію в Перемишлі (нині Польща, 1916). Брав участь у пласт. русі. Після закінчення г-зії вступив до лав УСС, згодом – до австр. війська. Після 1-ї світ. вій­ни воював в УГА. 1920 інтернований у польс. таборі. Закін. Високу школу с. госп-ва у Відні (1925). У 1926–28 працював по­вітовим агрономом філії т-ва «Сільський господар» у Перемишлі. Викладав у Львів. ун-ті. 1937–39 – чл. Управи і заст. дир. центр. бюро т-ва «Сільський гос­подар» у Львові. 1947 разом із сім’єю переселений до Лемборка. Автор статей і ред. низки рубрик у ж. «Сільський господар». У 1960-х рр. декілька разів звертався до Мін-ва культури Польщі з приводу реставрації греко-катол. церкви Богоявлення (Хрещення Господнього) в Корчмині.

Пр.: Класифікація грунтів. Л., 1936; Комасація грунтів. Л., 1938; Інструкція в справі організації шпихлірової Секції при Кружку т-ва «Сільський Господар». Л., 1939; Межиплоди-післяплоди: додатковий врожай паші на наших полях. Краків; Л., 1943.

Ю. Б. Ковалів

Стаття оновлена: 2016