Лариков Леонід Никанорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лариков Леонід Никанорович

ЛА́РИКОВ Леонід Никанорович (22. 10. 1926, м. Русе, Болгарія – 30. 10. 2000, Київ) – металофізик. Чоловік С. Ларикової. Д-р тех. н. (1967), проф. (1968). Засл. діяч н. УРСР (1979). Держ. нагороди СРСР. Закін. Софій. політех. ін-т (1951). Відтоді працював у Софій. ун-ті; від 1956 – в Ін-ті металофізики НАНУ (Київ): 1962–91 – зав. відділу дифузій. процесів, 1991–2000 – гол. н. с. відділу фазових перетворень; за сумісн. 1975–82 – проф. каф. фізики металів Київ. політех. ін-ту; 1982–83 – проф. каф. фіз. металургії Моск. фіз.-тех. ін-ту. Наук. діяльність пов’язана з вивченням проблем фізики міцності та пластичності, дифуз. процесів, механізмів дифузії в нано-, квазікристалах та аморф. матеріалів.

Пр.: Автомати керують властивостями матеріалів. К., 1974; Диффузион­ные процессы в твердой фазе при свар­ке. Москва, 1975 (англ. перекл. – Нью-Делі, 1981); Диффузионные процессы в упорядоченных сплавах. К., 1975 (англ. перекл. – Нью-Делі, 1981); Ячеис­тый распад пересыщенных твердых растворов. К., 1976; Залечивание дефектов в металлах. К., 1980; Intermetallic conpounds Principles. London, 1994; Морфология граничной фазы при реактивной взаимной диффузии в системах Cu–Si и Cr–Si // МНТ. 1998. Т. 20, № 9 (спів­авт.).

Є. В. Кочелаб

Стаття оновлена: 2016