Ларикова Стефанка Димитрова - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ларикова Стефанка Димитрова

ЛА́РИКОВА Стефанка Димитрова (06. 09. 1922, м. Русе, Болгарія – 09. 03. 1992, Київ) – художниця декоративно-ужиткового мистецтва. Дружина Л. Ларикова. Чл. СХУ (1967). Закін. Софій. вищий ін-т образотвор. мист-в (1955; викл. С. Райнов). Відтоді – учасниця всеукр., міжнар. мист. і пром. виставок. Працювала художником Софій. текстил. експерим. ф-ки (1956) та Київ. шовк. комбінату (1956–62); від 1963 – у Київ. філії ВНДІ тех. естетики: 1967–69 – пров. художник-конструктор; від 1970 виконувала замовлення монум. цеху Худож. фонду України. Для творчості Л. характерні тонкий худож. смак, відчуття сучасності, декоративність, народність, гармонійне поєднання вишуканої простоти форм із нац. традиціями, орнам. вирішення композиції з насич. колоритом.

Тв.: керам. горельєф «Рибалки» (1954); решітка «Птахи» (1955, Будинок культури в Софії); візерунки для тканин – «Ромашки», «Пір’я», «Хвилі», «Листя акації», «Горох», «Широке листя», «Пустеля» (усі – 1958), «Конвалії», «Квіти» (обидва – 1959); художнє оформлення – радіоприймача, радіокомбайна, дит. фільмоскопа і колясок, світильників, набору емальов. посуду «Подарунковий», хлібниць (усі – 1965), баянів «Тоніка» і «Тембр» (обидва – 1966), піаніно «Ювілейне» (1967); магазинів «Будинок музики» (1970, чеканки, гіпс. рельєфи) і «Будинок подарунків» (1971, рельєфна стіна при вході, чеканки, гіпс. рельєфи, ковані ґратки), їдалень з-дів «Метиз» (1972–73, керам. горельєфи; усі – Київ) і газ. апаратури (Суми, 1973–75, керам. малі форми); чеканки – «Музиканти» (1970), «Маски співаючих» (1971); цикл керам. малих форм для дит. магазину-кафе «Золотий ключик» (м. Тюмень, РФ, 1980–81).

А. О. Іллінський

Стаття оновлена: 2016