Ларіонов Юрій Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ларіонов Юрій  Григорович

ЛАРІО́НОВ Юрій Григорович (14. 06. 1946, с. Жовтий Яр Хабаров. краю, РФ) – графік, живописець. Засл. діяч мист-в України (2010). Чл. НСХУ (1992). Закін. Одес. худож­нє уч-ще (1970; викл. Б. Лукін), Київ. худож. ін-т (1977; викл. І. Селіванов, А. Чебикін). Відтоді працює у ньому (нині Нац. акаде­мія образотвор. мист-ва і арх-ри): від 2010 – проф. каф. рисунка. Учасник обл., всеукр., міжнар. мист. виставок від 1977. Персон. – у Києві (2013). Створює переважно архіт. пейзажі, портрети у реаліст. стилі. Для творчості Л. характерні використання тонкого нюансування освітлення, багатство напівтонів, різ­номаніт. ракурсів сприйняття. Осн. техніки – літографія, пастель, сепія, монотипія, акварель, темпера. Деякі роботи зберігаються у Стаханов. (Луган. обл.), Криворіз. (Дніпроп. обл.), Крас­ногр. (Харків. обл.) краєзн. музеях.

Тв.: літографії – «Напередодні», «Пере­коп», «Культурна революція» (усі – 1977), «Збулося» (1978); сепії – «Мукачеве», «Кам’янець-Подільський» (обидві – 1990), «Львів» (1992); пастелі – «Ужгород», «Порохова вежа» (обидві – 1990), «Кам’янець-Подільський форт» (1991), «Два поверхи міста», «Мукачеве», «Му­качівський замок» (усі – 1993), «Місток до Мукачівського замку», «Ужгород. Ка­федральний собор» (обидві – 1994); рисунки – «Кафедральний собор. Мукачеве», «По дорозі до замку» (обидва – 1991), «Львів. Собор св. Юра», «Львів. Домініканський собор» (обидва – 1992), «Фортеця взимку», «Шлях до форту» (обидва – 1993); монотипія «Уж­город» (1993); акварелі – «Ужгород» (1991), «Суздаль», «Дощить» (обидві – 1994), «Дощ. Суздаль» (1995), «Кінбурнська коса» (2005), «Карпати» (2008); іл. до кн. «Незабутнє» О. Довженка (К., 1978); живопис – «Білий Черемош» (2008), «Сонячний день» (2009), «Бахчисарай. Подвір’я» (2010), «Черемош» (2011).

Літ.: Національна академія образо­творчого мистецтва і архітектури. 85 ро­­ків. Живопис. Графіка, скульптура: Аль­бом. 2002; Розмай незалежної Укра­ї­ни. Художники Києва. Українське обра­­зотворче мистецтво 1991–2011 років. Живопис. Графіка. Скульптура. 2011 (обидва – Київ).

В. І. Петрашик

Стаття оновлена: 2016