Ларчіков Вадим Вікторович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ларчіков Вадим Вікторович

ЛА́РЧІКОВ Вадим Вікторович (09. 07. 1967, Севастополь) – композитор, віолончеліст, педагог. Чл. НСКУ (1997). Премії Валентіно Буккі (1997), «Акві-музика» (2000; оби­дві – Італія). Лауреат Всеукр. конкурсу композиторів ім. С. Про­коф’єва (Донецьк, 1991), між­нар. конкурсів: камер. ансамблів ім. К. Соліва (Італія), композито­рів Т. Блоха (Франція; обидва – 1994), ім. Т. де Леува (Албанія, 1997), «Citta di Pietra Ligure» (Іта­лія, 2000). Закін. Одес. консерваторію (1993, кл. віолончелі Е. Сігал; 1994, композиції – Г. Ус­пенського). Удосконалював май­стерність у Нідерландах, Франції, Росії та Мексиці. Від 1990 – арт-дир. ансамблю сучас. музи­ки «Фрески», водночас 1993– 2002 – викл. Консерваторії, від 1995 – співзасн. та учасник дуету «Віолончелліссімо» (усі – Одеса). Від 2000 – арт-дир. між­нар. фестивалів «Musica Huma­na» та «Бароко і авангард» (обидва – Запоріжжя). Твор. манері Л. властиві медитат. занурення у звучання, сповідальна відкритість, поєднані із експресіоніст. емоц. вибухами, мікротональна мова композиції. Його твори виконують Словац. нац., Одес., Рівнен. та Запоріз. філармон. оркестри, оркестр «De Ereprijs» (Нідерланди), Ансамбль нової музики у м. Цюрих (Швейцарія), Моск. ансамбль сучас. музики, ансамблі «Musicattuale» (Італія), «Nodus» (США) та ін.

Тв.: для органа та струн. оркестру – «Триптих» (1986); для 4-х віолончелей – «Квартет-реквієм» (1989); для віолончелі та органа – «Готична партита»; для скрипки та віолончелі – «Соната-діалог»; для тріо дерев’яних духових – «Фрески» (усі – 1990); камерна кантата «Вечірні пісні» (1991); для віолончелі та фортепіано – «Соната» (1992); для скрипки, кларнета (або альта), віолончелі та фортепіано – «Квартет» (1992); для скрипки та симф. оркестру – «Ірис. Підношення Герману Гессе» (1992); для симф. оркестру – «Гефсиманія» (1992–99); для 2-х віолончелей – «Inter Lacrimas et Luctum» («Серед сліз та печалі», 1995); для духового квінтету та фортепіано – «Серенада Золотої осені» (1996); для віолончелі – «Гімн» (1996), «Храми» (2000–04); для скрипки та баяна – «Ave, Maris Stella» (1995–98); для фортепіано – «Ave, Maria. Сонет. Арсенію та Андрію Тарковським» (1997); для струн. квартету – «Містерія I. Агнець, закланий від створення світу» (1998); для віоли да гамба та віолончелі – «Тиха музика пам’яті Альфреда Шнітке» (1998); для кантеле – «Canto doloroso» (2000); для 2-х віолончелей та струн. оркестру – «Містерія ІІ. Пречесний та животворящий Хресте Господень» (2003); для перкусії – «Не карай мене, Господи, в гніві Своїм. Псалом 6» (2003); для 14-ти виконавців – «Слід білих хвиль» (2003); для баяна, фортепіано та 2-х віолончелей – «Серпнева П’єта» (2003–04).

Пр.: Художня цілісність як феномен музичної творчості та виконавства. К., 2005; How the contemporary cello lexi­con could promote the composer’s perso­nality // Papers of the 39th Intern. Baltic Musicological Conference. Riga, 2006; Уніфікація нотації як умова адекватності виконавської інтерпретації нетрадиційних засобів сучасної віолончельної музики // Муз. виконавство: Наук. вісн. Нац. муз. академії України. К., 2006. Вип. 58; Музично-виконав­сь­кий арсенал сучасного віолончеліста // Там само. 2009. Вип. 82; Сучасне віолончельне мистецтво: естетика, теорія, практика: Навч. посіб. О., 2009 (спів­авт.).

Літ.: Гудыма М. В музыке я – философ… // Веч. Одесса. 1995, 22 апр.; Пронин С. Композитор // Одес. изв. 1999, 4 мая; Арсеньева Т. Виолончел­лиссимо!... Чтобы и здесь услышали // Веч. Одесса. 2000, 4 июля; Сумаро­кова В. Віолончельне мистецтво в контексті нео- та полістилістики 20 – поч. 21 ст.: рефлексія і дискурс // Мист. обрії’2010: Альм. К., 2010. Вип. 3.

В. Г. Сумарокова

Стаття оновлена: 2016