Ласкавець Віктор Валентинович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ласкавець Віктор Валентинович

ЛАСКАВЕ́ЦЬ Віктор Валентинович (псевд.: Н. Мокіан, Віктор Сінгурел, Касанеру; 10. 08. 1954, м. Балаково Саратов. обл., РФ) – живописець, скульптор. Чл. НСХУ (1993). Закін. Криворіз. пед. ін-т (Дніпроп. обл., 1980). Мист-ву навч. самостійно. На твор. роботі. Учасник зарубіж. худож. виставок від 1990. Персон. – у Турині (Туреччина, 1990). Осн. галузі – станк. і мініатюр. живопис на слоновій кістці, декор. скульптура. У станк. живописі тяжіє до класич. мист-ва і фламанд., голланд. майстрів 15–17 ст., сучас. фігур. живопису; у мініатюрі – до укр. ікони доби бароко; у скульптурі творчо перевтілює декор. стилі 17–19 ст., ар деко і далекосх. мист-во.

Тв.: живопис – «Новий Левіафан» (1990), «Птахи та квіти» (1991), «Мамай та Сирин» (1993), «Комедія масок», «Світанок» (обидва – 1994), «Дивні та смішні образи смерті» (1995), «Герцогиня У. Вісконті ді Модроне» (1997), «Причетний до буття блаженний», «Ле­тять журавлі», «Поет і Муза» (усі – 2000), «Хронофагія», «Нове вино», «Нецке та хризантеми» (усі – 2002), «Автопортрет» (2003), «О. Степчина» (2005), «Життя як репетиція смерті» (2009), «Там, куди відлітає крик передсвітанкової зозулі», «Натюрморт з ірисами» (обидва – 2010); скульптура – «Гуска», «Коза» (обидві – 1997); серія «Чарівний ліхтар пана Мокія» (1995); ікони – «Св. мученик Іоанн-воїн» (2008), «Св. священномученик Олександр Єрусалимський» (2011), «Св. рівноапостольна Ніна» (2012), «Спас Нерукотворний» (2014); орнам. розписи храмів (2012–14).

Л. Ф. Давиденко

Стаття оновлена: 2016