Ласков Михайло Рафаїлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ласков Михайло Рафаїлович

ЛАСКО́В Михайло Рафаїлович (03. 06. 1923, м. Токмак, нині Запоріз. обл. – 19. 11. 2002, Запоріжжя) – письменник. Чл. НСПУ (1969). Обл. літ. премія ім. В. Ліс­няка (1993). Закін. Запоріз. пед. ін-т (1952). Під час 2-ї світ. вій­ни евакуйов. у м. Ґулістан (Узбе­кистан), де працював відп. ред. радіомовлення. Від серпня 1945 – ред. г. «Запорізька правда» та «Комсомолець Запоріжжя». Від 1960 – на твор. роботі. Багато років очолював літстудії на з-дах «Запоріжсталь» та «Дніпроспец­сталь». Писав рос. та укр. мовами. Дебютував віршем «Демобилизованному» у г. «Большевик Запорожья» (1945, 16 де­кабря). Друкувався у ж. «Смена», «Радуга», «Перець», «Литератур­ной газете». Поезія Л. присвяч. людям праці, духов. красі, друж­бі, коханню. У докум.-худож. тво­рах відтворив образи героїв 2-ї світ. вій­ни, чл. запоріз. підпілля, сучасників. Окремі вірші Л. укр. мовою переклали Г. Літневський та В. Чубенко.

Тв.: Родные огни: Стихи. З., 1956; Ручеек: Стихи. З., 1959; Справжній друг: Невигадані розповіді з життя міліції. З., 1960; Старт «Запорожця»: Нарис. К., 1962; Повесть о вечном огне. Дн., 1962; Жизнь дается раз: Докум. повесть. З., 1962; Людина з легенди: (Про Героя Радянського Союзу В. Порика). К., 1965; Тече річка Жилінка: Нарис. К., 1965; Красная гвоздика: Лирика. Дн., 1969; Незакатная весна: Стихи. Дн., 1974; Зоревая вахта: Стихи. Дн., 1978; Яркий свет: Повести, рассказы. Дн., 1981; Несгорающие звезды: Стихо­творения, поэмы. К., 1983; Памятные годы: Стихи. Дн., 1984; Притяжение земли: Лирика, поэма. Дн., 1988; Фут­бол как первая любовь: Повесть-версия о Геннадии Жиздике. Дн., 1992; Если женщина любит: Лирика. З., 1993; Стихи о любви: Лирика. З., 1995; Небеса для двоих: Стихи. З., 1996; Любовь и боль: Стихи, повесть. З., 1998; Моя последняя любовь: Лирика. З., 2003.

Літ.: Ласков М. // Літ. Запоріжжя: Біобібліогр. покажч. З., 1980; Киричен­ко Ю. Михайлу Ласкову – 60 // ЛУ. 1983, 9 черв.; Ребро П. Михайлові Ласкову – 70 // ЛУ. 1993, 15 лип.; Ку­приянов И. Т. Одержимый любовью: Очерк жизни и творчества. З., 1997.

І. Т. Купріянов

Стаття оновлена: 2016