Ласкорін Борис Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ласкорін Борис  Миколайович

ЛАСКО́РІН Борис Миколайович (11(24). 06. 1915, м. Брест-Литовськ, нині Брест, Білорусь – 22. 02. 1997, Москва) – фахівець у галузі хімії і технології неорганічних матеріалів. Д-р тех. н. (1956), проф. (1958), акад. РАН (1976). Ленін. премія (1958), Держ. премія СРСР (1978), премія ім. В. Хлопіна АН СРСР (1983). Держ. нагороди СРСР. Закін. Київ. ун-т (1938). Працював 1938–52 у н.-д. ін-тах хім. пром-сті; від 1952 – у ВНДІ хім. технології в Москві. Осн. наук. праці Л. присвяч. вивченню фізико-хімії сорбцій. і екстрак­цій. процесів. Розробив методи та апаратуру, що використовуються у пром-сті для одержання кольор. і рідкіс. металів. Запропонував методи зменшення шкідл. дії пром. вироб-ва на довкілля. Брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Пр.: Металлургия цветных и редких металлов. 1976; Охрана окружающей среды на предприятиях атомной про­мышленности. 1982; Физико-химические основы теории флотации. 1983; Безотходная технология переработки минерального сырья, системный анализ. 1984; Безотходная технология про­мышленности. 1986; Безотходное производство в металлургии. 1988 (усі – Москва, спів­авт.).

Літ.: Академик Б. Н. Ласкорин // АЭ. 2005. Т. 98, № 5.

В. Я. Чирва

Стаття оновлена: 2016