ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Розмір шрифту

A

Латиші

ЛАТИШІ́  — нація, основне населення Латвії. Самоназва — латвієші (латис. latvieši), від етноніму давньолатис. народності латґалів (летґалів). У етногенезі Л. брали участь балт. (земґали, сели, латґали, курші) та угро-фін. (ліви) племена. Належать до біломоро-балт. раси (з рисами атланто-балт.) великої європеоїд. раси. Заг. чисельність 1,5 млн осіб: 1,2 млн — у Латвії, 100 тис. — у США, 39 тис. — у Великій Британії, по 27 тис. — у Канаді та ФРН, 25 тис. — у Бразилії, 20 тис. — у Ірландії. Племена, які населяли тер. сучас. Л., підтримували торг. і культурні зв’язки із Київ. Руссю, що засвідчує згадка про лат­ґалів у «Повісті минулих літ». За переписом 1897, на укр. землях (без Галичини, Закарпаття та частини Пн. Буковини) проживало понад 2 тис. Л. Під час 1-ї світової війни (1915) кількість латис. робітників значно зросла внаслідок евакуації заводів із Риґи (найбільше — на Харків. електромех. заводі — бл. 2 тис.). Після встановлення більшов. влади створ. Центрлатбюро при Наркоматі освіти УСРР, а також латис. секції при губкомах КП(б)У в Харкові, Києві, м. Катеринослав (нині Дніпропетровськ), Олександрівську (нині Запоріжжя), Одесі, Миколаєві, Ялті. Гол. завдання Центрлатбюро: керівництво латис. культ.-осв. закладами (школами, дитбудинками, клубами, гуртками самоосвіти); підготовка для цих закладів співроб.; забезпечення їх латис. літ-рою (підручниками, посібниками, газетами тощо). На той час латис. клуби існували в Харкові (центр. — «Darbs»), Катеринославі, Києві, Полтаві. 1920 у межах тогочас. УСРР і Крим. АРСР мешкало майже 12 тис. Л., зокрема у Сева­стополі — 239, Сімферополі — 178 осіб. У червні 1920 в Харкові відбулася Всеукр. конф. латис. секцій КП(б)У (тоді в цьому місті проживало майже 16 тис. Л.). У 1920-х рр. діяли школи та дитбудинки (Харків, Катеринослав), дитсадок (Харків). Пед. кадри для них готував Латис. ІНО у Москві. Значна кількість Л. була у складі частин дислоков. на тер. УСРР 23-ї та 25-ї стрілец. дивізій. Зважаючи на реевакуацію Л., яка особливо посилилася 1922, зникла потреба у секціях, що існували при губвиконкомах. 1925 існувала латис. с.-г. артіль «Нова зоря» (на Донеччині), діяли школа (2 вчителі, 75 учнів), 6 клубів, 13 б-к, 2 лікувал. пункти, 32 «червоних куточки». За переписом 1926, у межах тогочас. УСРР та Криму проживало 11 853 Л. Найбільше — у Харків. (2017 осіб), Київ. (948), Дніпроп. (858), Одес. (693) округах. Майже всі вони були мешканцями міст: Харкова (1772 осіб), Києва (805), Дніпропетровська (644), Одеси (597). У повоєн. час кількість Л. в Україні становила: 1959 — 6919, 1979 — 7167, 1989 — 7142 особи. 2001 з 5079 Л., які мешкали в Україні, мову своєї національності визнали рідною 957, укр. — 872, рос. — 3188 осіб. Компакт. поселень Л. в Україні немає, більшість із них проживає у містах пд. і сх. регіонів.

Рекомендована література

  1. Винниченко І. Латиші // Етнічні спільноти України: Довід. К., 2001.
Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2016
Том ЕСУ:
16
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Світ-суспільство-культура
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
53417
Вплив статті на популяризацію знань:
118
Бібліографічний опис:

Латиші / І. І. Винниченко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-53417.

Latyshi / I. I. Vynnychenko // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2016. – Available at: https://esu.com.ua/article-53417.

Завантажити бібліографічний опис

Грузини
Світ-суспільство-культура  |  Том 6  |  2006
А. І. Шушківський
ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору