Латиші - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Латиші

ЛАТИШІ́ – нація, основне населення Латвії. Самоназва – латвієші (латис. latvieši), від етноніму давньолатис. народності латґалів (летґалів). У етногенезі Л. брали участь балт. (земґали, сели, латґали, курші) та угро-фін. (ліви) племена. Належать до біломоро-балт. раси (з рисами атланто-балт.) великої європеоїд. раси. Заг. чисельність 1,5 млн осіб: 1,2 млн – у Латвії, 100 тис. – у США, 39 тис. – у Великій Британії, по 27 тис. – у Канаді та ФРН, 25 тис. – у Бразилії, 20 тис. – у Ірландії. Племена, які населяли тер. сучас. Л., підтримували торг. і культурні зв’язки із Київ. Руссю, що засвідчує згадка про лат­ґалів у «Повісті минулих літ». За переписом 1897, на укр. землях (без Галичини, Закарпаття та частини Пн. Буковини) проживало понад 2 тис. Л. Під час 1-ї світ. війни (1915) кількість латис. робітників значно зросла внаслідок евакуації з-дів із Риґи (найбільше – на Харків. електромех. з-ді – бл. 2 тис.). Після встановлення більшов. влади створ. Центрлатбюро при Наркоматі освіти УСРР, а також латис. секції при губкомах КП(б)У в Харкові, Києві, м. Катеринослав (нині Дніпропетровськ), Олександрівську (нині Запоріжжя), Одесі, Миколаєві, Ялті. Гол. завдання Центрлатбюро: кер-во латис. культ.-осв. закладами (школами, дитбудинками, клубами, гуртками самоосвіти); підготовка для цих закладів співроб.; забезпечення їх латис. літ-рою (підручниками, посібниками, газетами тощо). На той час латис. клуби існували в Харкові (центр. – «Darbs»), Катеринославі, Києві, Полтаві. 1920 у межах тогочас. УСРР і Крим. АРСР мешкало майже 12 тис. Л., зокрема у Сева­стополі – 239, Сімферополі – 178 осіб. У червні 1920 в Харкові відбулася Всеукр. конф. латис. секцій КП(б)У (тоді в цьому місті проживало майже 16 тис. Л.). У 1920-х рр. діяли школи та дитбудинки (Харків, Катеринослав), дитсадок (Харків). Пед. кадри для них готував Латис. ІНО у Москві. Значна кількість Л. була у складі частин дислоков. на тер. УСРР 23-ї та 25-ї стрілец. дивізій. Зважаючи на реевакуацію Л., яка особливо посилилася 1922, зникла потреба у секціях, що існували при губвиконкомах. 1925 існувала латис. с.-г. артіль «Нова зоря» (на Донеччині), діяли школа (2 вчителі, 75 учнів), 6 клубів, 13 б-к, 2 лікувал. пункти, 32 «червоних куточки». За переписом 1926, у межах тогочас. УСРР та Криму проживало 11 853 Л. Найбільше – у Харків. (2017 осіб), Київ. (948), Дніпроп. (858), Одес. (693) округах. Майже всі вони були мешканцями міст: Харкова (1772 осіб), Києва (805), Дніпропетровська (644), Одеси (597). У повоєн. час кількість Л. в Україні становила: 1959 – 6919, 1979 – 7167, 1989 – 7142 особи. 2001 з 5079 Л., які мешкали в Україні, мову своєї національності визнали рідною 957, укр. – 872, рос. – 3188 осіб. Компакт. поселень Л. в Україні немає, більшість із них проживає у містах пд. і сх. регіонів.

Літ.: Винниченко І. Латиші // Етнічні спільноти України: Довід. К., 2001.

І. І. Винниченко

Стаття оновлена: 2016