Лауер Ніна Володимирівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лауер Ніна Володимирівна

ЛА́УЕР Ніна Володимирівна (01. 12. 1911, Харків – 18. 01. 1996, Київ) – патофізіолог. Дочка В. Лауера, дружина М. Бажана. Д-р мед. н. (1953). Навч. в Омському мед. ін-ті (РФ, 1929–32), закін. 2-й Ленінгр. мед. ін-т (нині С.-Пе­тербург, 1933). Працювала 1935–41 та 1944–74 в Ін-ті фізіології АН УРСР (Київ): 1961–73 – зав. відділу вікової фізіології, 1973–74 – ст. н. с.-консуль­тант відділу фізіології газообміну. Під час 2-ї світ. вій­ни – на Саратов. станції переливання крові (РФ), у Моск. н.-д. клін. ін-ті. Вивчала питання порівнял. фізіології і патології, вікові особливості гіпоксич. станів, роль нерв. системи у патогенезі запалення.

Пр.: До питання про роль вуглеводів у резистентності до аноксії // МедЖ. 1947. Т. 16; О влиянии возбуждающих веществ на дыхание и кровяное давление у новорожденных в норме и при асфиксии. К., 1958 (спів­авт.); О значении изменений сердечного выбро­са в регулировании кислородного режима организма при гипоксии // УФзН. 1970. Т. 1, № 2 (спів­авт.).

І. В. Бірюкова, Л. М. Рєзнікова

Стаття оновлена: 2016