Лаушкін Сергій Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лаушкін Сергій Павлович

ЛА́УШКІН Сергій Павлович (11. 12. 1954, Дніпропетровськ) – живописець, графік. Чл. НСХУ (1990). Закін. Укр. полігр. ін-т у Львові (1983; викл. В. Бунов). Працював викл. Дніпродзержин. дит. худож. шко­ли (Дніпроп. обл., 1976–80); на Дніпроп. оформлюв. (1980–86) та худож.-вироб. (1986–96) ком­бінатах. На твор. роботі. Учасник вітчизн., зарубіж. мист. виставок від 1984. Персон. – у Дні­продзержинську (1996), Києві (2009), Львові (2010). Осн. галузі – станк. живопис і графіка. Створює жанр., символіко-алегор. картини, пейзажі, інсталяції. Для творчості Л. характерні узагальнено-символіч. характер образів, ліризм, м’яка, розкута живописна манера. Нерідко в центрі уваги – людина, її внутр. світ, складні емоц. переживання та філос. роздуми. Окремі роботи зберігаються у Нац. музеї Т. Шевченка (Київ), Запоріз. і Бер­дян. (Запоріз. обл.) ХМ, Музеї історії міста Дніпродзержинська, галереї «Базальт» (Белґрад).

Тв.: «Мовчання» (1986), «Старий віз», «Вільний час» (обидва – 1987), «Театр» (1988), «Храм» (1990), «Діалог» (1995), «Різдво» (2010), «Чорна кава», «Очікування» (обидва – 2013); монум.-декор. оформлення архіт. комплексу Собор. площі у Дніпродзержинську (2013).

Літ.: Бієнале «Пан-Україна’95»: Ката­лог. Дн., 1995; Украjинске визиjе. Бел­град, 1996.

О. П. Годенко-Наконечна

Стаття оновлена: 2016