Лацький Вольф-Вільгельм - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лацький Вольф-Вільгельм

ЛА́ЦЬКИЙ Вольф-Вільгельм (Яаків-Зеєв-Вольф) Еліясович (Ілліч) (псевд. – Бертольді; 1881, Київ – 07. 02. 1940, Тель-Авів) – політичний діяч, публіцист. Навч. у Ризькому політех. ін-ті, з якого виключений 1901 за рев. діяльність. Брав активну участь у сіоніст. соціаліст. робітн. русі, створенні групи «Відродження» (1903) та Соціаліст. євр. робітн. партії (1906) у Києві. Актив. прихильник ідей територіалізму (євр. громад. рух поч. 20 ст.), виступав за створення автоном. євр. поселення на знач. тер., де євреї будуть складати нац. більшість (все життя займався пошуком такої тер.). 1908 у Нью-Йорку вів переговори з питань євр. еміграції. Після Лютн. революції 1917 – один із кер. Євр. нар. партії, від якої обраний чл. УЦР. У квітні 1918 – Міністр євр. справ УНР. У багатьох публікаціях викривав причетність Добровол. армії генерала А. Денікіна до євр. погромів в Україні. 1920 виїхав до Німеччини. Продовжував активно займатися пошуком тер. для поселення євреїв, з цією метою 1923–25 об’їз­див євр. поселення Пд. Америки. Відтоді мешкав у Палестині. У 1920-х рр. розчарувався у територіалізмі та перейшов на позиції сіонізму. Брав участь у робітн. русі, був заст. дир. архіву Заг. федерації євр. трудящих Палестини. Вміщував публікації у періодиці.

Літ.: Будницкий О., Полян А. Русско-еврейский Берлин (1920–1941). Москва, 2013.

Г. А. Ривкіна

Стаття оновлена: 2016