ЛА́ЦЬКИЙ Вольф-Вільгельм (Яаків-Зеєв-Вольф) Еліясович (Ілліч) (псевд. — Бертольді; 1881, Київ — 07. 02. 1940, Тель-Авів) — політичний діяч, публіцист. Навч. у Ризькому політех. ін­ституті, з якого виключений 1901 за рев. діяльність. Брав активну участь у сіоніст. соціаліст. робітн. русі, створен­ні групи «Від­родже­н­ня» (1903) та Соціаліст. євр. робітн. партії (1906) у Києві. Актив. прихильник ідей територіалізму (євр. громад. рух поч. 20 ст.), ви­ступав за створе­н­ня автоном. євр. поселе­н­ня на знач. тер., де євреї будуть складати нац. більшість (все життя за­ймався пошуком такої тер.). 1908 у Нью-Йорку вів пере­говори з питань євр. еміграції. Після Лютн. революції 1917 — один із кер. Євр. нар. партії, від якої обраний чл. УЦР. У квітні 1918 — Міністр євр. справ УНР. У багатьох публікаціях викривав причетність Добровол. армії генерала А. Денікіна до євр. погромів в Україні. 1920 ви­їхав до Німеч­чини. Продовжував активно за­йматися пошуком тер. для поселе­н­ня євреїв, з цією метою 1923–25 обʼїз­див євр. поселе­н­ня Пд. Америки. Від­тоді мешкав у Палестині. У 1920-х рр. роз­чарувався у територіалізмі та пере­йшов на позиції сіонізму. Брав участь у робітн. русі, був заст. дир. архіву Заг. федерації євр. трудящих Палестини. Вміщував публікації у періодиці.