Лашевич Михайло Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лашевич Михайло Михайлович

ЛАШЕ́ВИЧ Михайло Михайлович (1884, Одеса – 30. 08. 1928, м. Харбін, Китай, похов. у Ленінграді, нині С.-Петербург) – партійний діяч, військовик. Навч. у г-зії, звідки виключений за рев. пропаганду, закін. Одес. тех. уч-ще. Спочатку дотримувався сіоніст. поглядів, 1903 вступив до РСДРП(б). Вів парт. роботу в Одесі, Миколаєві, Катеринославі (нині Дніпропетровськ), С.-Петербурзі, працював у ред. г. «Правда». Неодноразово був заарешт., 5 р. провів в ув’язненні. 1915 мобілізов. до рос. армії і відправлений на фронт. У березні 1917 повернувся до Петрограда (нині С.-Петербург), став головою більшов. фракції Ради робітн. і солдат. депутатів, чл. Військ.-рев. ком-ту. Делегат 1-го з’їзду Рад робітн. і солдат. депутатів (червень 1917). Обраний делегатом до Установ. зборів від Пд.-Зх. фронту. 1918–19 – командувач 3-ї армії на Сх. фронті; 1920 – командувач 7-ї і 15-ї армій на Пд. фронті; відтоді – командувач Сибір. військ. округу; від 1925 – 1-й заст. наркома військ. і мор. справ СРСР. 1918–19 та 1923–25 – чл. ЦК РКП(б). Відзнач. орденами Червоного Прапора (1920, 1926). У внутр.-парт. боротьбі підтримав Г. Зі­­нов’єва, за що 1926 звільнений з усіх високих держ. та парт. посад і признач. заст. голови правління Китай.-Сх. залізниці. Обставини смерті донині остаточно не з’ясовані: за однією версією, загинув у автомоб. ката­строфі, за ін. – покінчив життя самогубством.

Літ.: Лейкина Е. М. М. Лашевич // Герои Октября. Т. 2. Ленинград, 1967; Протасов Л. Г. Люди Учредительного собрания: портрет в интерьере эпохи. Москва, 2008.

Р. М. Конта

Стаття оновлена: 2016