Лашкевич Рафаїл - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лашкевич Рафаїл

ЛАШКЕ́ВИЧ Рафаїл Іванович (10. 10. 1899, с. Добруш, нині Гомел. обл., Білорусь – 17. 02. 1982, Київ) – фахівець у галузі зварювального виробництва. Канд. тех. н. (1951). Сталін. премія (1950), Держ. премія СРСР (1968). Учас­ник воєн. дій 1918–20 (у складі Червоної армії). Закін. Харків. технол. ін-т (1928). Працював 1926–41 на Харків. електромех. з-ді; 1941–44 – на з-дах «Урал­електроапарат» і № 650 (м. Улья­новськ, РФ); 1945–82 – в Ін-ті електрозварювання АН УРСР (Київ): 1953–63 – зав. відділу зварювання труб, 1963–82 – ст. н. с. Розробив принципи конструювання комплекс. збірно-зварюв. обладнання; створив перший у СРСР стан для автомат. зварювання прямошов. труб великого діаметру, вальце-зварюв. верстат для збирання та зварювання кузовів шахт. вагонеток, низку трубозварюв. приладів і апаратів для дводуг. зварювання на великих швидкостях, апаратів для електрошлак. зварювання.

Пр.: Сварочная головка для дуговой электросварки металлическим элек­тродом // Автоген. работник. 1931. № 9; Автоматическая сварка под флюсом в производстве труб // Тр. Всесоюз. конф. по автомат. сварке под флюсом. К., 1948; Некоторые меры предупреждения кристаллизационных трещин в концах стыковых швов // АС. 1959. № 7 (спів­авт.); Автоматическая сварка металлов с предварительным подогревом кромок ТВЧ // Там само. 1968. № 9 (спів­авт.).

О. М. Корнієнко

Стаття оновлена: 2016