Лашко Микола Федорович
ЛАШКО́ Микола Федорович (06. 01. 1906, м. Гадяч, нині Полтав. обл. — 1985, Москва) — металознавець. Канд. хім. (1946), д-р тех. (1951) н. Державна премія СРСР (1968). Закін. Харків. університет (1937), де й працював на каф. фіз. хімії; 1946–79 — у ВНДІ авіац. матеріалів (Москва): від 1970 — нач. сектора лаб. фізики металів. Наукові дослідження з теорії легування і створення ливар. жароміц. нікел. сплавів, теорії паяння і технол. міцності матеріалів під час зварювання. 1937 спільно з І. Францевичем уперше встановив дифуцій. механізм повзучості металів. Очолював наук. напрям фіз.-хім. фазового аналізу, що успішно застосовувався для вивчення структур. перетворень у сталях і сплавах на різних метал. основах. Брав участь у створенні і розробленні технологій виробництва жароміц. сплавів, зокрема для реактив. двигунів, цинк. та ін. сплавів, матеріалів для паяння. Автор багатьох підручників і навч. посібників з питань зварювання і паяння.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Прочные цинковые сплавы для литых штампов. 1946; Некоторые проблемы свариваемости металлов. 1963; Контактные металлургические процессы при пайке. 1977; Физико-химический фазовый анализ сталей и сплавов. 2-е изд. 1978; Пайка металлов. 4-е изд. 1988 (усі — Москва, співавт.).
Завантажити статтю
Людина .jpg)
