Лашко Микола Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лашко Микола Федорович

ЛАШКО́ Микола Федорович (06. 01. 1906, м. Гадяч, нині Полтав. обл. – 1985, Москва) – металознавець. Канд. хім. (1946), д-р тех. (1951) н. Держ. премія СРСР (1968). Закін. Харків. ун-т (1937), де й працював на каф. фіз. хімії; 1946–79 – у ВНДІ авіац. матеріалів (Москва): від 1970 – нач. сектора лаб. фізики металів. Наук. дослідж. з теорії легування і створення ливар. жароміц. нікел. сплавів, тео­рії паяння і технол. міцності матеріалів під час зварювання. 1937 спільно з І. Францевичем уперше встановив дифуцій. механізм повзучості металів. Очолював наук. напрям фіз.-хім. фазового аналізу, що успішно застосовувався для вивчення структур. перетворень у сталях і сплавах на різних метал. основах. Брав участь у створенні і розробленні технологій вироб-ва жароміц. сплавів, зокрема для реактив. двигунів, цинк. та ін. сплавів, матеріалів для паяння. Автор багатьох підручників і навч. посібників з питань зварювання і паяння.

Пр.: Прочные цинковые сплавы для литых штампов. 1946; Некоторые проб­лемы свариваемости металлов. 1963; Контактные металлургические процес­сы при пайке. 1977; Физико-химический фазовый анализ сталей и сплавов. 2-е изд. 1978; Пайка металлов. 4-е изд. 1988 (усі – Москва, співавт.).

О. П. Лютий

Стаття оновлена: 2016