ЛЕ́БЕДЄВ Павло Па­влович (21. 04(03. 05). 1872, м. Чебоксари, Росія — 02. 07. 1933, Харків) — військовик. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Закін. Олександрів. військ. училище (1892), Микол. академію Ген­­штабу (1900). Служив у Ген­штабі; під час 1-ї світової війни — у штабах Пд.-Зх., Пн.-Зх. і Зх. фронтів (1915 отримав зва­н­ня генерал-ма­йора). У грудні 1917 ви­йшов у від­ставку. Від­мовився при­єд­натися до білого руху, 1918 на особисте за­проше­н­ня В. Леніна добровільно вступив до Червоної армії. Був нач. мобілізац. від­ділу Всерос. гол. штабу Червоної армії; у квітні–липні 1919 — нач­штабу, командувач Сх. фронту; від­тоді — нач. Польового шта­бу Рев. військ. ради, Штабу Червоної армії (1921 нагородж. орденом Червоного Прапора); водночас 1922–24 — нач. Військ. академії Червоної армії; від 1925 — нач­штабу, від 1928 — командувач військами Укр. військ. округу, чл. ВУЦВК (у тому ж році звільнений із посад у звʼязку з важкою хворобою). 1933 імʼям Л. на­звано Київ. артилер. школу та вулицю в Харкові.