Лебедин
Визначення і загальна характеристика
ЛЕБЕДИ́Н — село Шполянського району Черкаської області. Знаходиться у верхівʼї р. Турія (притока Великої Висі, бас. Південного Бугу), за 92 км від обл. центру, за 12 км від райцентру та залізнич. ст. Шпола. Площа 14 км2. Насел., за переписом 2001, становило 4611, станом на 2014 — 4075 осіб (переважно українці). Побл. села, за 0,5 км від автомоб. шляху Л.–Шпола виявлено поселення трипіл. культури. Писемні джерела вказують на існування Л. вже у 1-й пол. 15 ст., коли укр. землі перебували в складі Великого князівства Литовського (після Люблін. унії 1569 — під владою Польщі). У Литов. метриці зазначено, що князь Казимир віддав Л. на Вілен. сеймі 1448 Івашку Львовичу. За одним із нар. переказів, назва походить від прізвища першопоселенця козака Лебедини, за ін. — від того, що у цій місцевості водилося багато лебедів. На карті франц. інж. і військ. картографа 17 ст. Ґ.-Л. де Боплана на цих землях позначений однойм. ліс. масив. 1482 згадується як вотчина Федора Глинського. На село багато разів нападали татари. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, гайдамац. русі, Коліївщині. Після 2-го поділу Польщі 1793 Л. відійшов до Рос. імперії. У 19 — на поч. 20 ст. — село Чигирин. пов. Київ. губ. За люстрацією 1552 належало Я. Кельбовському та М. Грибуновичу, потім перебувало у власності польс. князів Конецпольських, Любомирських, рос. князів і поміщиків Г. Потьомкіна, М. Висоцького, Лопухіних і Роговських. 1779 зі своїх володінь князь Ф.-К. Любомирський виділив частину землі для будівництва Лебединського Свято-Миколаївського жіночого монастиря (нині підпорядк. УПЦ МП). 1808 мешкало 2663, 1816 — 2869, у 1-й пол. 1860-х рр. — 3,5 тис. осіб. 1846 у Л. засн. цукрово-рафінад. завод, який мав 19 парових котлів на 1200 к. с. (1875–76 — 945, 1899 — 1028 робітників). 1875 відкрито 2-класне парафіял. училище. Наприкінці 19 ст., окрім цукроварні, працювали гуральня та цегельня. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–28 — у складі Матусів. р-ну; від 1932 — Київ., від 1954 — Черкас. обл. Під час голодомору 1932–33 померла 1651 особа. Багато лебединців було репресовано. 1934 на базі цукр. заводу розпочалося спорудження одного з найпотужніших у СРСР насіннєвого заводу (спеціалізувався переважно на випуску насіння цукр. буряків, у 1990-х рр. перекваліфікувався на вирощення зерн. і тех. культур). Від 2 серпня 1941 до 26 січня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Діяло рад. підпілля. На фронтах 2-ї світової війни воювало бл. 1 тис. односельців. Нині у Л. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури; фельдшер.-акушер. пункт. Діє реліг. громада УПЦ КП. Л. оточений Шполян., Лебедин. і Граб. лісами. Є Митниц. гідрол. заказник місц. значення (болото, площа 39,3 га, заповідається від 1979). Памʼятки архітектури: Микол. церква (1800), Преображен. церква (1826), земська лікарня (1880), гол. корпус цукр. заводу (1904). Зберігся деревʼяний вітряк кін. 19 — поч. 20 ст. Встановлено памʼятник рад. підпільникам, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятний знак жертвам голодомору 1932–33. Серед видат. уродженців — економіст М. Герасименко, філософ В. Колодяжний, літературознавець В. Півторадні; політ. і військ. діяч, публіцист Я. Зозуля, громад. діяч, меценат В. Кохно; Герої Рад. Союзу І. Морозов і П. Турян, повний кавалер ордена Слави Л. Пишний. Село відвідував Т. Шевченко. Восени 1952 на насіннєвому заводі відбувся літ. вечір Остапа Вишні.
Літ.: Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. К., 1864; Біла Церква, 2005; Шевчук В. Історія Шполянського краю. Чк., 2003; Шполянщина 1923–2003: Люди. Події. Факти. Чк., 2004; Гончаренко В. А. Черкащина в легендах та переказах. Чк., 2006.
Н. А. Рудас
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
