Лебединець Михайло Мусійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лебединець Михайло Мусійович

ЛЕБЕДИ́НЕЦЬ Михайло Мусійович (29. 10(10. 11). 1888, м. Гадяч, нині Полтав. обл. – 17. 12. 1934, Київ) – громадсько-політичний діяч. Навч. у Лубен. г-зії (нині Полтав. обл.), звідки 1905 відрах. за участь в есерів. русі. 1909 закін. Ченстохов. г-зію (нині Поль­ща) і вступив на мед. ф-т Варшав. ун-ту. Чл. місц. укр. есерів. гуртка. 1910 за рев. діяльність заарешт., виключений з Ун-ту і відправлений на військ. службу. 1913 звільнений у запас, вступив на юрид. ф-т Варшав. ун-ту. З поч. 1-ї світ. вій­ни 1914 мобілізов. до рос. армії. Після Лютн. революції 1917 очо­лив Укр. військ. ком-т Зх. фронту (Мінськ), був головою 3-го Всеукр. військ. з’їзду (Київ). Заснував у Києві видавн. т-во «Ґрунт». Із розколом УПСР (травень 1918) перейшов до УПСР (боротьбис­тів). За Директорії УНР – співроб. г. «Республіканські вісті», бюро преси та пропаганди при Директорії; після її падіння – секр. центр. органу УПСР (боротьбистів) г. «Боротьба», громад. обвинувачувач Київ. губревтрибуналу. Після укладання політ. угоди боротьбистів із біль­шовиками у квітні–серпні 1919 – Нарком юстиції УСРР. За денікінщини – у РСФРР: чл. Закордон. бюро Укр. КП (боротьбистів). Після її саморозпуску в березні 1920 вступив до КП(б)У. В липні–серпні 1920 – голова Волин. губревкому; до липня 1921 – зав. касац. відділу і голова Верхов. касац. трибуналу при ВУЦВК; від липня 1921 – заст. Наркома юстиції УСРР; від січня 1922 – консул повноваж. представництва УСРР у Польщі; від серпня 1923 – консул об’є­д­наного представництва СРСР у Польщі; від січня 1924 – голова Верхов. Суду УСРР; від квітня 1925 – консул, від червня 1926 – радник представництва СРСР у Польщі; від 1927 – дир. Одес. академ. опери. 1928 отри­мав парт. стягнення за звинуваченнями у формал. ставленні до рішень партії у нац. питанні та підтримці О. Шумського, вна­слідок чого вийшов із КП(б)У. Відтоді – на літ. роботі. 1930 став чл. Харків. колективу письменників. Автор проз. і поет. творів, написаних переважно у символіст.-імпресіоніст. стилі. У листопаді 1934 заарешт., 14 груд­ня того ж року за звинуваченням у приналежності до підпіл. націоналіст. терорист. орг-ції засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1957.

О. П. Юренко

Стаття оновлена: 2016