Лебединський Свято-Миколаївський жіночий монастир - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лебединський Свято-Миколаївський жіночий монастир

ЛЕБЕДИ́НСЬКИЙ CВЯ́ТО-МИКОЛА́ЇВСЬКИЙ ЖІНО́ЧИЙ МОНАСТИ́Р УПЦ МП Засн. 1779 побл. с. Лебедин (нині Шполян. р-ну Черкас. обл.) на землях князя Ксаверія Любомирського монахинями Магдалиною, Трифілєю, Дарією і Февронією, які прибули з розореного турками Калітур. Свято-Успен. монастиря (нині Молдова). 1779 закладено Микол., 1780 – Варварин. церкви (1784 освячено обидві), 1823 збуд. дзвіницю. Спочатку всі монастир. споруди були дерев’яними, однак до кін. 19 ст. більшість із них замінено кам’яними, зокрема на місці дерев’яної зведено 34-метрову цегляну дзвіницю з колонами тоскан. ордену, через яку облаштовано гол. вхід до монастиря (збереглася частково). 1859 відкрито уч-ще для дівчат із родин духовенства (1872 кількість учениць – бл. 100, з них 45 – сироти, яких утримували безкоштовно). Станом на 1908 проживало 409 насельниць. Монастир володів 103-ма дес. землі, при ньому діяв цегел. з-д, пасіка, два готелі тощо. 1929 монастир ліквідовано, ігуменю Смарагду заарешт., майно та землю передано с.-г. комуні «Червоний Жовтень» (розпалася 1932). Від 1934 тут розташовувався інтернат для безпритульних і дітей із родин репресованих. Під час нім. окупації 1941 обитель відновила діяльність. Після звільнення 1944 ігуменю Валентину за звинуваченням у переховуванні вояків УПА заарешт. і ув’язнено. Сюди переведено монахинь із закритих Козельщан., Чигирин., Мотронин. і Полтав. жін. мона­стирів (у серед. 1950-х рр. загалом мешкало понад 250 сестер і 5 ігумень). 1961 влада знову закрила монастир. Частину насельниць разом з ігуменею Євфалією переведено до Красногор. Свято-Покров. монастиря побл. м. Золотоноша (Черкас. обл.). 1962 тут відкрито тубдиспансер, 1972 – лікарню для дітей, хворих на ДЦП. 1992 монастир відроджено. Нині у ньому проживають 43 насельниці. Діють дві церкви: Микол. (літня) та трьохпрестольна Вознесен., що включає Варварин. церкву і слугує для проведення служб у холод. період року. Є також каплиця, корпуси келій і комплекс госп. споруд.

Літ.: Єлінецький І. Роки і люди. 1996; Мариновський Ю. Православні мона­стирі на терені сучасної Черкаської області після 1917 року. Кн. 2. 2002 (обидві – Черкаси).

Н. І. Іванченко

Стаття оновлена: 2016