Лебедячі острови - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лебедячі острови

ЛЕБЕ́ДЯЧІ ОСТРОВИ́, Лебедині острови – група піщано-черепашкових островів у Каркінітській затоці Чорного моря, поблизу північно-західних берегів Кримського півострова та однойменна орнітологічна філія Кримського природного заповідника. Архіпелаг тягнеться бл. 8 км з Пд. Зх. на Пн. Сх., складається з 6-ти чітко окреслених о-вів заг. пл. бл. 57 га, які від Криму й один від одного від­окремлені мілковод. протоками. Унаслідок свого складу під дією абразії вони схильні до постій. змін конфігурації (обрисів берегів, заг. розмірів), час від часу їхня кількість зменшується або збільшується. Заг. вис. о-вів 1–2 м над р. м. Довж. найбільшого (че­твертого) бл. 3,5 км, шир. – 350 м. До серед. 20 ст. о-ви мали крим­ськотатар. назву Сари-Булат, сучасна (деякий час обидві вжи­валися паралельно) запропонована наприкінці 19 ст. нім. ученим Браулером, який тут побував і побачив величезну кількість лебедів (упродовж року з’явля­ється понад 5 тис. особин; лебеді-шипуни перечікують линяння, лебеді-кликуни розміщуються перед відправленням на зимівлю). 1947 цій тер. надано природоохорон. статус, 1949 стала філією. Від часу створення її гол. напрям діяльності – охорона найцінніших і найбільших на Пд. України місць гніздування та зимівлі водно-болот. птахів, важливої ділянки мі­грац. шляху птахів з Європи в Африку й Азію. Від 1950-х рр. є дослід. базою вчених-орнітологів. У 1960-х рр. тут проведено перші ботан. дослідження. Від 1995 у складі Каркініт. і Джарил­гац. заток охороняється міжнар. Рамсар. конвенцією. Нині пл. природоохорон. тер. 9612 га. В адм.-тер. відношенні входить до Роздольнен. р-ну АР Крим (у березні 2014 анексовано РФ). До заповідника Л. о. прилягає Каркінітський заказник. На його тер. і акваторії зустрічаються 265 видів птахів, з них постійно населяють 25 видів. Найрізноманітнішою орнітофауна є під час прольоту птахів. Під час м’яких зим велика кількість птахів може залишитися на зимівлю. Щорічно у заповіднику бувають 10–50 тис. качок – крижні, чирки-свистунки, свищі, шилохвости, галагази, черні морські, чубаті, червонодзьобі та червоноволі, крохалі великі та довгоносі, гоголі, лутки; до 10-ти тис. лисок; до 4-х тис. гусей сірих і великих бі­лолобих. Тут виводять пташенят 11–15 тис. галагазів і крижнів, великих бакланів, жовтоногих мартинів, крячків-чеграв, куликів, чорноголових реготунів, пе­ліканів, білих і сірих чапель та ін. птахів. Іноді сюди залітають фла­мінго. Нараховується 40 видів птахів, занес. до Червоної книги України. Також водяться 20 видів ссавців, зокрема дельфіни-афаліни, білобочки, морські свині, великі тушканчики, білі тхори, їжаки, білозубки малі, нетопири Натузіуса, хом’яки звичайні та сірі; земноводні – ропухи та жаби озерні; плазуни – ящірки прудкі, вужі звичайні та водяні; 2 зни­каючі види рептилій – степ. гадюки і жовточереві полози; багато видів риб – шипи, білуги, лососі чорноморські та морські коники.

Літ.: Багрікова Н. О., Костін С. Ю., Корженевський В. В., Таріна Н. О. Оцінка антропогенного впливу на стан заповідника «Лебедині острови» та напрями досліджень на рубежі нового тисячоліття // Заповідна справа в Україні на межі тисячоліть. 1999; Латиш І. К., Падалка І. А. Перлини України. 2003 (обидві – Київ).

М. І. Лисенко

Стаття оновлена: 2016