Лебідь Максим Максимович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лебідь Максим  Максимович

ЛЕ́БІДЬ Максим Максимович (24. 11. 1899, с. Келеберда, нині Кременчуц. р-ну Полтав. обл. – 1937) – поет. Закін. Кобеляц. чол. г-зію (нині Полтав. обл., 1917), у якій долучився до нелегал. гуртка укр. юнацтва. 1917 переїхав до Києва, після невдалої спроби вступити в Укр. школу військ. старшин працював у вид-ві «Криниця». Очолив 1923 укр. театр у Полтаві. Секр. полтав. філії літ. об’єдн. «Плуг». У Катеринославі (нині Дніпро­петровськ) працював у б-ках і театрах, організував спілку селян. письменників «Плуг». Від 1928 – дир. Будинку літераторів у Харкові; у вид-ві «Мистецтво» (1930-і рр.). Учасник фатал. зустрічі укр. письменників з Й. Ста­ліним у Москві (1929). Дебютував 1923 у г. «Селянська правда». Друкував вірші у ж. «Чер­воний шлях», «Всесвіт», «Плужанин». 23 червня 1934 заарешт. у Харкові, 22 грудня 1934 у справі УВО за участь у контррев. діяльності засудж. до ув’язнення у виправно-труд. таборі на 5 р., заслання відбував у м. Чиб’ю (РФ). 23 листопада 1937 за­арешт. удруге, 16 грудня 1937 в ув’язненні засудж. до розстрілу. Реабіліт.

Літ.: Смолич Ю. Розповідь про неспокій. К., 1968. Ч. 1; Минко В. Червоний Парнас. К., 1972; Чабан М. «Мене з ним розлучила куля...» // КіЖ. 1990, 15 лип.

М. П. Чабан

Стаття оновлена: 2016