Лебідь Микола Якович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лебідь Микола Якович

ЛЕ́БІДЬ Микола Якович (05. 05. 1936, х. Кустин, нині с. Кустине Сере­дино-Буд. р-ну Сум. обл. – 29. 03. 2007, Київ) – художник декоративно-ужиткового мистецтва, графік. Засл. художник України (1992). Чл. НСХУ (1967). Закін. Ленінгр. вище худож.-пром. уч-ще (нині С.-Петербург, 1963; викл. М. Борушко, С. Осипов, М. Шепілевський). Працював у Києві: архітектор Укр. ін-ту проектування меблів (1963–64); ху­дожник-конструктор (1964–67), зав. сектору худож. конструювання (1967–78) Ін-ту тех. естетики; водночас – у системі Худож. фонду (від 1965); гол. художник УРСР з торг. реклами (1966–73); пров. художник-кон­структор СКТБ місц. пром-сті (1973–76); художник комбінату монум.-декор. мист-ва при СХУ (1980–93). Учасник обл., всеукр. мист. виставок від 1957. Персон. – у Києві (1996, 1999, 2002–03). Осн. галузі: художнє проектування (фірмові стилі, логотипи, видавн. марки), конструюван­ня, медальєрна пластика, ужитк. і станк. графіка. У шрифтах і орна­ментах для відображення подій чи характеру діяльності установ використовував істор. і нац. символіку, органічно поєднуючи естет. відчуття і конструкт. мислення.

Тв.: серії муз. інструментів для Черніг. (1966–67) і Житомир. (1967–68) муз. ф-к; комплексне світлове оформлення вул. Хрещатик до 50-річчя Жовтня (1967, Київ); серія дит. дерев’яних ігра­шок (1968–71); серія сувенірів «1500 років Києву» (1973, інкрустація соломкою); комплект виробів зі срібла та золота для сервірування столу (1974); комплект сувенірно-подарунк. виробів із напівкоштов. каменів для ф-ки «Укр. самоцвіти» (1975); електронні го­динники з цифр. індикацією, два дит. фільмоскопи Ф-7, три побут. гучномовці (усі – спів­авт.), прилад «Стоп-тест» (медаль ВДНГ СРСР), портативна турист. газ. плитка (усі – 1976–79); соц.-культур. комплекс України в Москві (спів­авт., 1984; диплом Всесвіт. фестивалю у Москві, 1985); меморіал захисникам Батьківщини (смт Борова Фастів. р-ну Київ. обл., 1986); парк ім. Леніна (1987) і дит. м-ко (1988; обидва – м. Бєлгород, РФ); серія пам’ят. медалей та на­груд. знаків (1982–89); почесні відзнаки – Президента України (1992, 3-я пре­мія), «За мужність» (1995) та «За бездоганну службу» (1996; обидві – 3-х ступ.), Держкомкордону (1997), Вищого арбітраж. суду України «Юстиція. 10 років» (2001), «За бездоганну службу в прикордонних військах України» (2002, 4-х ступ.); медалі – «За мужність в охороні Державного кордону України» (2000), «За миротворчу діяль­ність. Косово» (2002, спів­авт.); офор­млення укр.-рос. ресторану в м. Дубай (ОАЕ, 1996); графіка – «Старий Таллінн» (1965), «Пора цвітіння» (1966), «Русь» (1967), «Бегонія» (1980), «Ранок у горах» (1983); серія акварелей «Моя Україно» (1984).

Літ.: Нерод В. Автор почетных знаков отличия и наград // День. 1995, 5 апр.; Куфрік Б. Як народжуються державні нагороди // Експрес. 1997, 3–11 трав.; Відзнаки Президента Укра­їни: Альбом. К., 1999.

Т. І. Березюк

Стаття оновлена: 2016